добути

Або добуду, або таки так буду.

Або доконаю свого діла, або й. без нього обійдуся.

Або добути, або вдома не бути.

Або доконаю свого, або зовсім пропаду. Лицарська гордість.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добути — добу́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. добути — див. добувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. добути — дістава́ти (добува́ти, видира́ти і т. ін.) / діста́ти (добу́ти, ви́дерти і т. ін.) з-під землі́. Робити що-небудь неймовірне; досягати чогось майже неможливого; здійснювати що-небудь будь-якими засобами. Фразеологічний словник української мови
  4. добути — ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм. Словник синонімів української мови
  5. добути — Добу́ти, добу́ду, -бу́деш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. добути — ДОБУ́ТИ див. добува́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. добути — Добути, -ся см. добувати, -ся. Словник української мови Грінченка