довбати

Не тим крапля камінець довбає, що сильна, та тим, що часто падає.

Ціль досягається не силою, а наполегливістю.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довбати — довба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. довбати — ДОВБТИ длубати, колупати, відколупувати, відламувати; (дзьобом) дзьобати; (долотом) видовбувати, виколупувати; П. бити, вдаряти; (те саме) товкти, повторювати, товкмачити, човпти; Ф. критикувати; (науку) зудити, визуджувати. Словник синонімів Караванського
  3. довбати — -аю, -аєш і рідко довбти, -бу, -беш, недок., перех. 1》 Ударяючи по чому-небудь, колупаючи щось, робити отвір, заглиблення і т. ін. || Відколупувати, відламувати шматки чого-небудь від основної маси. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. довбати — Аю, -аєш, недок. 1. Набридати. Краще б вона попольськи бакланила... скільки вже можна довбати? (Інтернет). 2. Мучити, не давати спокою. Мене потроху починає довбати ностальгія (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  5. довбати — див. бити Словник синонімів Вусика
  6. довбати — ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́ рідше) (ударяючи твердим предметом, порушувати цілісність чогось), РОЗДО́ВБУВАТИ, ДЛУ́БАТИ розм., ДОЛУБА́ТИ заст., ДЗЮ́БА́ТИ діал.; ПРОДО́ВБУВАТИ (отвір, дірку); ВИДО́ВБУВАТИ (заглибину, ямку). — Док. Словник синонімів української мови
  7. довбати — ДОВБА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ДОВБТИ́, бу́, бе́ш, недок., перех. 1. Ударяючи по чому-небудь, колупаючи щось, робити отвір, заглиблення і т. ін. Славко мав звичку сідати на.. ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
  8. довбати — Довба́ти, -ба́ю, -єш гл. 1) Долбить. Вода і камінь довба. Ном. № 1097. 2) Ковырять. Довбати в носі. Словник української мови Грінченка