доня
Бабина доньку усе гладонька.
Бо баба пестить та добре доглядає.
Де доньок сім, там доля усім, а де одна, то й тій нема.
Потішають матір, у якої багато дочок.
Донька, чужа потіха.
Бо коли віддасться, то відлучиться від родини і піде жити у дім мужа.
Доньки хоч не жичать, а віддають.
Жартують з дівчини, яка йде заміж.
Сини до хати принесуть, а дочки й угли рознесуть.
Син, як жениться, то невістка приносить в хату свій посаг — придане, а дочка як віддається, то бере з дому придане в дім свого чоловіка.
Син — полатай хата, а дочка — обдери хата.
Син одружившися приносить з жоною її придане, а дочка віддавшися, бере придане з дому.
Джерело:
Приповідки або українсько-народня філософія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доня — до́ня іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- доня — див. ДОЧКА. Словник синонімів Караванського
- доня — -і, ж., пестл. Те саме, що дочка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- доня — див. дитина Словник синонімів Вусика
- доня — ДОЧКА́ (особа жіночої статі стосовно своїх батьків; також пестливе звертання старшої особи до молодої жінки, дівчини), ДО́НЬКА розм., ДО́НЯ розм., пестл., ДО́ЦЯ розм., пестл., ДІ́ВКА діал. — Може ще заснеш на моїй постелі, доню?.. Словник синонімів української мови
- доня — До́ня, -ні, -нею, до́ню! до́ні, донь; до́нин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- доня — ДО́НЯ, і, ж., пестл. Те саме, що дочка́. Коло його стара мати Сидить на ослоні. За сльозами ледве, ледве Вимовляє доні (Шевч., І, 1951, 32); — Тьотю, а тепер що? — звернулась вона до Марини Хомівни.— Не знаю, доню. Не плач (Хижняк, Тамара, 1959, 167). Словник української мови в 11 томах
- доня — Доня, -ні ж. ласк. Дочь. Не стій, доню, з нелюбим, не дай ручки стискати. Чуб. ІІІ. 36. Іди, доню! каже мати, не вік дівувати! Шевч. 14. ум. донька, доненька, донечка. У сусіда доньок сім, та й є доля всім, — у мене єдна, та й тій долі нема. Ном. № 1738. Словник української мови Грінченка