дочка

Дочка, як ластівка: пощебече, пощебече та й полетить.

Доньки швидко одружуються і покидають батьківську хату.

По дочці і зять милий, по невістці і син чужий.

Донька ближча до батьків, тому і зять рідніший, а на сина великий вплив має невістка.

У кого дочок сім, то й щастя всім, а у мене одна, то й щастя нема.

Жаліється матір, у якої лише одна донька.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дочка — дочка́ іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири дочки́ Орфографічний словник української мови
  2. дочка — И, д. ім. -ці. При підметі, вираженому зворотами дочка з матір’ю, дочка з батьком тощо, присудок уживається: а) у формі множини; б) у формі однини. Вона весело розмовляє з батьком, щось йому розказує (І.Нечуй-Левицький). Пор. батько. Літературне слововживання
  3. дочка — Донька, доня, доця; (свого народу) УР. патріотка, героїня; зв. ДОЧКО! дівчино! панно! дочечка, донечка. Словник синонімів Караванського
  4. дочка — [дочка] -чки, д. і м. доуц':і, кл. дочко, мн. дочкие, дочок дв'і дочки Орфоепічний словник української мови
  5. дочка — -и, ж. 1》 Особа жіночої статі стосовно до своїх батьків. 2》 розм. Ласкаве звертання літньої людини до молодої жінки або дівчини. 3》 уроч. Жінка, що тісно, кровно зв'язана зі своїм народом, своєю країною. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. дочка — у сини́ (у до́чки, в ону́ки і т. ін.) годи́тися кому. Бути набагато молодшим від кого-небудь. Юрія, який годився б у сини своєму вчителеві, по сільському звичаю він називав на “ти” (М. Томчаній). Фразеологічний словник української мови
  7. дочка — ДОЧКА́ (особа жіночої статі стосовно своїх батьків; також пестливе звертання старшої особи до молодої жінки, дівчини), ДО́НЬКА розм., ДО́НЯ розм., пестл., ДО́ЦЯ розм., пестл., ДІ́ВКА діал. — Може ще заснеш на моїй постелі, доню?.. Словник синонімів української мови
  8. дочка — Дочка́, дочки́, дочці́, до́чко! до́чки, до́чо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. дочка — ДОЧКА́, и, ж, 1. Особа жіночої статі стосовно до своїх батьків. А в тім селі вдова жила, А у вдови дочка була І син семиліток (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  10. дочка — Дочка, -ки ж. Дочь. І появив він (Адам) сини і дочки. Св. П. І кн. М. V. 4. Вона князька дочка. МВ. ІІ. 32. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Мет. 81. ум. доченька, дочечка. Чуб. II. 69. Кв. І. 15. Встань, моя дочечко, встань, моя галочко. Млр. л. сб. 125. Словник української мови Грінченка