1. Приповідки або українсько-народня філософія

завинити

Так завинив, як баран вовкові.

Зовсім невинний.

Як я завинив, то мене карайте, а як невинний, то мене пускайте.

Оправдувався чоловік, якого посуджували за злочин.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завинити — завини́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. завинити — док., прогрішитися, прошпетитися, провинити, провинитися, ід. у Бога теля з'їсти; П. спричинитися, бути причиною; (кому) заборгувати, бути винним. Словник синонімів Караванського
  3. завинити — [завиенитие] -н'у, -ниш, -ниемо, -ниете; нак. -ни, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. завинити — -ню, -ниш, док. 1》 Зробити прикрість, шкоду кому-небудь, стати, бути винним перед ким-небудь; провинитися. 2》 перен. Бути, стати причиною чого-небудь, спричинитися до чогось. 3》 кому. Заборгувати комусь, бути в боргу перед ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. завинити — ЗАБОРГУВА́ТИ (опинитися в боргу, стати зобов'язаним кому-небудь у чомусь), ЗАВИНИ́ТИ. Сусідка дивилась на Калину так, наче та їй заборгувала й не хоче повертати борг (Є. Словник синонімів української мови
  6. завинити — Завини́ти, -виню́, -вини́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. завинити — ЗАВИНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док. 1. Зробити прикрість, шкоду кому-небудь, стати, бути винним перед ким-небудь; провинитися. За що мене в пута скували? ..Кому я і чим завинив? Чи тим, що народ свій любив? (Фр. Словник української мови в 11 томах
  8. завинити — Завинити, -ню́, -ни́ш гл. 1) Задолжать. А цибулька ся не вродила, а я довжок завинила. Чуб. V. 1095. Завинив я йому тридцять карбованців. Камен. у. 2) Провиниться. А що ж бо я кому завинила, за що ж мене ала доля побила? Гол. І. 358. Словник української мови Грінченка