заслуга

Котюзі по заслузі.

Дістав належну кару. Котюга—собака.

Правдива заслуга, як велика ріка, що глибша, то тихійше іде.

Заслужений чоловік не величається, а робить тихо своє діло.

Хто вихваляється своїми заслугами, той дурень, а хто ховає свої заслуги, той також дурень.

Ані вихваляти свої заслуги, ані таїти їх ніхто не повинен.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заслуга — заслу́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. заслуга — [заслуга] -гие, д. і м. -уз'і Орфоепічний словник української мови
  3. заслуга — -и, ж. 1》 Вчинок, діяльність, гідні поваги, загального визнання, високої оцінки. || Позитивна риса. По заслузі — відповідно до того, що заслужив, чого гідний, вартий. 2》 розм. Винагорода, відзнака. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заслуга — НАГОРО́ДА (те, що дається для відзначення заслуг, достоїнств і т. ін.); ВІДЗНА́КА (нагорода за заслуги в якій-небудь галузі діяльності); ВИ́НАГОРО́ДА, ЗАСЛУ́ГА розм. (те, що є нагородою за якісь послуги або заслуги, платою за працю тощо); ПРЕ́МІЯ (перев. Словник синонімів української мови
  5. заслуга — ЗАСЛУ́ГА, и, ж. 1. Вчинок, діяльність, гідні поваги, загального визнання, високої оцінки. А все-таки Петро Коваленко, хоч за такий короткий час, прислужився громаді. Громада за ті його заслуги дарувала йому свиту та й чоботи (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
  6. заслуга — Заслуга, -ги ж. 1) Заслуга. Котюзі по заслузі. Ном. № 7089. 2) Вознагражденіе, жалованье. Що я в свого пана служив і заслуги не получив. Чуб. V. 1014. Мари вкрити червоною китайкою, заслугою козацькою. К. Досв. 48. ум. заслуженька. Словник української мови Грінченка