зачинати

Добре зачав, та лихо скінчив.

Про надійного чоловіка, якому не пощастило.

Зачинає з іншої бочки.

Зачинає сварити, або дорікати.

Зачинає чортові молебень.

Починає сварку.

Легко зачати, та тяжко скінчити.

До скінчення якого небудь діла треба витревалости.

Найтяжче зачати, а потому легше йде.

Є люди, яким тяжко зважитись почати діло, але раз почате діло доводять до кінця.

Хто не зачне, той певно не скінчить.

Без початку не мож діла кінчати.

Ще не зачалося, а вже скінчилося.

Про весілля, яке розбилося.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зачинати — зачина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зачинати — ЗАЧИНАТИ – ЗАЧИНЯТИ Зачинати, зачати, зачну, зачнеш. Розпочинати щось, становити початок чому-небудь тощо: зачинати (зачати) гукати, зачинати (зачати) твір. Зачиняти, зачинити, зачиню, зачиниш. Літературне слововживання
  3. зачинати — Розпочинати, починати, класти початок, започатковувати; док. ЗАЧАТИ (плід) зародити. Словник синонімів Караванського
  4. зачинати — див. починати Словник синонімів Вусика
  5. зачинати — -аю, -аєш, недок., зачати, -чну, -чнеш, док. 1》 перех. і з інфін. Приступати до чого-небудь, до якоїсь дії; розпочинати, починати щось. || перех. Класти початок чому-небудь. 2》 неперех. і з інфін. Виявляти перші ознаки якої-небудь дії або стану. 3》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. зачинати — зачина́ти починати (ст): Дуже довго не була вдома, а як приїхала, то зачала робити порядки: мила підлогу, вікна, тріпала килими й коци, прала, прасувала, а ще набралося й повно інших дрібниць до роботи (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. зачинати — ПОЧИНА́ТИ що, з інфін. (якусь дію, роботу, процес, робити перші кроки в якійсь діяльності), РОЗПОЧИНА́ТИ, ПРИСТУПА́ТИ до чого, ЗАЧИНА́ТИ, БРА́ТИСЯ за що, до чого, з інфін., ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ (ЗАХО́ДИТИСЯ) з інфін., без додатка, ЗАБИРА́ТИСЯ з інфін. Словник синонімів української мови
  8. зачинати — Зачина́ти, -на́ю, -на́єш; зача́ти, зачну́, -чне́ш, -чне́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. зачинати — ЗАЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЧА́ТИ, чну́, чне́ш, док. 1. перех. і з інфін. Приступати до чого-небудь, до якоїсь дії; розпочинати, починати щось. Словник української мови в 11 томах
  10. зачинати — Зачина́ти, -на́ю, -єш сов. в. зачати, -чну, -не́ш, гл. 1) Начинать, начать. То ж козаки із ляхами пиво варить зачинали. Дума. Зачало світати. Мл. л. сб. 314. Як приїхав приймачище, зачав тещу бити. Чуб. III. 128. 2) Начинаться. Як зачинає звада, не поможе й рада. Ном. № 3510. Словник української мови Грінченка