зачинати

ПОЧИНА́ТИ що, з інфін. (якусь дію, роботу, процес, робити перші кроки в якійсь діяльності), РОЗПОЧИНА́ТИ, ПРИСТУПА́ТИ до чого, ЗАЧИНА́ТИ, БРА́ТИСЯ за що, до чого, з інфін., ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ (ЗАХО́ДИТИСЯ) з інфін., без додатка, ЗАБИРА́ТИСЯ з інфін., до чого, ПРИКЛАДА́ТИСЯ до чого, ПРИЛУЧА́ТИСЯ до чого, НАЛА́ГОДЖУВАТИ що, НАЛА́ДЖУВАТИ що, ВІДКРИВА́ТИ що, ПІДНІМА́ТИСЯ (ПІДІЙМА́ТИСЯ) на що, ПОРУ́ШУВАТИ (ПОРУША́ТИ) що, перев. із сл. розмова, справа, процес і т. ін., ПІДХО́ДИТИ до чого, ПІДСТУПА́ТИ до чого, розм., ПРИСТУПА́ТИСЯ до чого, розм., РОЗВ'ЯЗУВАТИ що, розм., ПРИЙМА́ТИСЯ за що, з інфін., розм., ПРИМО́ЩУВАТИСЯ до чого, з інфін., розм., ЗАПОЧИНА́ТИ що, діал., РОЗЧИНА́ТИ що, діал.; ІТИ́ (ЙТИ) з інфін., на що, до чого (часто рухаючись); ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ) що, ПІДНО́СИТИ що (часто у відповідь на щось). — Док.: поча́ти, розпоча́ти, приступи́ти, зача́ти, узя́тися (взя́тися), заходи́тися, забра́тися, прикла́стися, прилучи́тися, нала́годити, нала́дити, відкри́ти, підня́тися (підійня́тися), пору́шити, підійти́, підступи́ти, приступи́тися, розв'яза́ти, прийня́тися, примости́тися, започа́ти, піти́, підня́ти (підійня́ти), піднести́. — Купаємось! — каже Тоня й починає роздягатись (О. Гончар); — От нас вже зібралось чимало. Час вже розпочинати Чорну Раду, — загомонів тихо Кривоніс (І. Нечуй-Левицький); — Заплутались трошки коропи в моїй мережі.., час приступати до діла (І. Нечуй-Левицький); Хто в марті сіяти не зачинає, той про своє добро забуває (прислів'я); Дівчина здіймає кужілку і знов береться прясти (Леся Українка); Після всіх отих понаднормативних процедур директор заходжувався снідати (Ю. Збанацький); Знову заходилася розповідати про панщинукріпаччину (О. Левада); Гей, брати! Поки не пізно, Прилучаймось враз до праці (П. Грабовський); Вечеряли також під грушею, до місяця. Пробували налагодити якусь розмову, не в'язалася (С. Васильченко); Невповні розквітшії квітки ледве пахли, соловейки тільки ще своє щебетання наладжували (Марко Вовчок); Партизани кілька разів відкривали по літаках вогонь (Ю. Збанацький); Треба було вишукувати свідків умови, порушувати довголітній, сутужний процес (І. Франко); Дівчина прикидає, з якого краю їй доведеться підступати до такої розмови (М. Стельмах); До англійської мови ще дуже мало хто приступається, бояться її трудності (Леся Українка); У 1939 році гітлерівська Німеччина напала на Польщу і розв'язала війну (з підручника); Не раз приймались усі плакати. Як же дійшло до прощання з панотцем, то Черевань так і зарюмав (П. Куліш); Удруге знов примощується мати Чайченка добрить: "..а моторний, а розумний, а славний" (Марко Вовчок); Краще замовкнути, краще серцем переболіти їй, як розчинати колотнечу з дітьми! (Г. Косинка); (Дозорець:) Тепер ідіть обидва на роботу раніше від усіх. Се вам за кару! (Леся Українка); Не безслідно пройти Має те, що колись розцвітало, Що у ріднім краї піднімало бої, Що до волі людей поривало (Панас Мирний); Доста тільки, щоби чоловік показався, так молоді підносять великий крик, плачуть, голосять (Лесь Мартович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зачинати — зачина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зачинати — ЗАЧИНАТИ – ЗАЧИНЯТИ Зачинати, зачати, зачну, зачнеш. Розпочинати щось, становити початок чому-небудь тощо: зачинати (зачати) гукати, зачинати (зачати) твір. Зачиняти, зачинити, зачиню, зачиниш. Літературне слововживання
  3. зачинати — Розпочинати, починати, класти початок, започатковувати; док. ЗАЧАТИ (плід) зародити. Словник синонімів Караванського
  4. зачинати — див. починати Словник синонімів Вусика
  5. зачинати — -аю, -аєш, недок., зачати, -чну, -чнеш, док. 1》 перех. і з інфін. Приступати до чого-небудь, до якоїсь дії; розпочинати, починати щось. || перех. Класти початок чому-небудь. 2》 неперех. і з інфін. Виявляти перші ознаки якої-небудь дії або стану. 3》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. зачинати — зачина́ти починати (ст): Дуже довго не була вдома, а як приїхала, то зачала робити порядки: мила підлогу, вікна, тріпала килими й коци, прала, прасувала, а ще набралося й повно інших дрібниць до роботи (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. зачинати — Добре зачав, та лихо скінчив. Про надійного чоловіка, якому не пощастило. Зачинає з іншої бочки. Зачинає сварити, або дорікати. Зачинає чортові молебень. Починає сварку. Легко зачати, та тяжко скінчити. До скінчення якого небудь діла треба витревалости. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. зачинати — Зачина́ти, -на́ю, -на́єш; зача́ти, зачну́, -чне́ш, -чне́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. зачинати — ЗАЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЧА́ТИ, чну́, чне́ш, док. 1. перех. і з інфін. Приступати до чого-небудь, до якоїсь дії; розпочинати, починати щось. Словник української мови в 11 томах
  10. зачинати — Зачина́ти, -на́ю, -єш сов. в. зачати, -чну, -не́ш, гл. 1) Начинать, начать. То ж козаки із ляхами пиво варить зачинали. Дума. Зачало світати. Мл. л. сб. 314. Як приїхав приймачище, зачав тещу бити. Чуб. III. 128. 2) Начинаться. Як зачинає звада, не поможе й рада. Ном. № 3510. Словник української мови Грінченка