зачинатель

ЗАСНО́ВНИК (той, хто заснував що-небудь, поклав початок чомусь), ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, ФУНДА́ТОР, РОДОНАЧА́ЛЬНИК уроч., БА́ТЬКО уроч., ОСНО́ВНИК діал.; ЗАЧИНА́ТЕЛЬ (той, хто першим починає якусь важливу справу). У Світлоярську всі пам'ятали, що фундаторами, тобто засновниками їхнього села, були Щусі й Самусі (П. Загребельний); Одного дня він дістав запрошення на збір основників (товариства) (І. Франко); І. П. Котляревський — зачинатель нової української літератури. — Пор. організа́тор, 1. творе́ць.

ЗАЧИНА́ТЕЛЬ (той, хто першим починає яку-небудь важливу справу, закликає до цього), ІНІЦІА́ТОР, ПІОНЕ́Р, ЗАСТРІ́ЛЬНИК. Саме вільшанська молодь виступила зачинателем благородної справи — перетворити батьківщину Кобзаря в квітучий, зелений край, в суцільні сади (В. Дарда); Результат виходить звичайно зовсім не такий, якого надіялися ініціатори й діячі певного руху (. Франко); Я — піонер з сокирою важкою: Терен колючий в рідній стороні Вирубую трудящою рукою (П. Куліш).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зачинатель — зачина́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. зачинатель — -я, ч. Той, хто першим починає яку-небудь важливу, серйозну справу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зачинатель — Привідця, див. забіяка, застрільник Словник чужослів Павло Штепа
  4. зачинатель — ЗАЧИНА́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто першим починає яку-небудь важливу, серйозну справу. Сковороду можна вважати зачинателем жанру байки, який набув широкого розвитку в українській літературі у XIX ст. (Іст. укр. літ. Словник української мови в 11 томах