1. Словник синонімів української мови

зачин

ПОЧА́ТОК (перший момент, перша фаза вияву якоїсь дії, явища, процесу тощо), ПОЧИ́Н, ЗА́В'ЯЗОК, ЗА́ЧИН розм., КО́РІНЬ розм., ПОРІ́Г розм., ДЕБЮ́Т книжн., УВЕРТЮ́РА книжн., ПОЧИ́НОК діал. Останній найвищий зліт Гоголя, "Мертві душі", які він сам називав навіяними Пушкіним, "його утвором", останній цей зліт був і початком катастрофічного падіння (М. Рильський); — Цеглу матимемо, черепицю матимемо. От із лісом скрутно. Хоча б на почин кубометрів із 500 лісу... (Остап Вишня); Ви о сім напишіть свою гадку, і се буде зав'язком нашої кореспонденції (В. Стефаник); Ти слово бережи, як нагороду, Воно до пісні й подвигу зачин (В. Бичко); В кожній істоті, в її глибинній сутності приховано корінь будь-якої дії. Це наш розум, дух (О. Бердник); Невже і в її маленьке серце постукалось кохання? Чи вона тільки дихає чарами любові, ще не знаючи її, як це буває на порозі юності? (М. Стельмах); Початок шахової партії називається дебютом (з посібника); — Женю! Хочете почути про найзаповітнішу мою мрію? — Ах, он що: вся дотеперішня Вадикова надодвертість — лише увертюра до освідчення (Ю. Шовкопляс); Він вагався, явно вишукував підходящі слова для починку, а я його не квапив (В. Логвиненко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зачин — зачин – почин Передають різні відтінки значення. Зачин – перші вступні рядки або фрази у художніх творах. “Письменник майстерно користувався казковим засобом зачинів і закінчень” (з журналу). Почин – 1. Перші моменти вияву якоїсь дії, початок. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. зачин — за́чи́н 1 іменник чоловічого роду вступ; початок зачи́н 2 іменник чоловічого роду у зачині — під замком Орфографічний словник української мови
  3. зачин — (думи) ЛІТ. вступ, пролог, заспів; П. початок. Словник синонімів Караванського
  4. зачин — див. початок Словник синонімів Вусика
  5. зачин — I з`ач`инзачину, ч. 1》 літ. Вступ, початок в епічних творах народної творчості (билинах, думах, історичних піснях). 2》 розм. Те саме, що початок. II зач`ин-у, ч.: У зачині розм. — бути зачиненим, під замком. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. зачин — ЗАЧИ́Н², ч.: ◇ (1) У зачи́ні, рідко – ізольовано від інших, без зв'язку з ними. – Мені так важко відчувати, як ти відходиш від своєї мами, щось ховаєш від мене, замикаєшся .. – Адже ж я не можу завжди жити в зачині. Я хочу гратися з іншими хлопчиками (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  7. зачин — • зачин - традиц. поетична формула, якою починаються казки, билини, замовляння тощо. З. безпосередньо підводить слухачів до сприймання нар. твору. Приклади... Українська літературна енциклопедія
  8. зачин — ЗА́ЧИ́Н¹, за́чи́ну, ч. 1. літ. Вступ, початок в епічних творах народної творчості (билинах, думах, історичних піснях). Естетична функція зачину, в якому говориться, кому саме присвячується твір, полягав в тому, щоб відразу підкреслити монументальність... Словник української мови в 11 томах
  9. зачин — Зачин, -ну м. Начало, начинаніе, починь. Так лиха година й ходе по людіх; усе з дітей зачин. Харьк. у. Словник української мови Грінченка