зачин
див. початок
Джерело:
Словник синонімів української мови Вусика
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зачин — зачин – почин Передають різні відтінки значення. Зачин – перші вступні рядки або фрази у художніх творах. “Письменник майстерно користувався казковим засобом зачинів і закінчень” (з журналу). Почин – 1. Перші моменти вияву якоїсь дії, початок. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- зачин — за́чи́н 1 іменник чоловічого роду вступ; початок зачи́н 2 іменник чоловічого роду у зачині — під замком Орфографічний словник української мови
- зачин — (думи) ЛІТ. вступ, пролог, заспів; П. початок. Словник синонімів Караванського
- зачин — I з`ач`инзачину, ч. 1》 літ. Вступ, початок в епічних творах народної творчості (билинах, думах, історичних піснях). 2》 розм. Те саме, що початок. II зач`ин-у, ч.: У зачині розм. — бути зачиненим, під замком. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зачин — ЗАЧИ́Н², ч.: ◇ (1) У зачи́ні, рідко – ізольовано від інших, без зв'язку з ними. – Мені так важко відчувати, як ти відходиш від своєї мами, щось ховаєш від мене, замикаєшся .. – Адже ж я не можу завжди жити в зачині. Я хочу гратися з іншими хлопчиками (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
- зачин — • зачин - традиц. поетична формула, якою починаються казки, билини, замовляння тощо. З. безпосередньо підводить слухачів до сприймання нар. твору. Приклади... Українська літературна енциклопедія
- зачин — ПОЧА́ТОК (перший момент, перша фаза вияву якоїсь дії, явища, процесу тощо), ПОЧИ́Н, ЗА́В'ЯЗОК, ЗА́ЧИН розм., КО́РІНЬ розм., ПОРІ́Г розм., ДЕБЮ́Т книжн., УВЕРТЮ́РА книжн., ПОЧИ́НОК діал. Словник синонімів української мови
- зачин — ЗА́ЧИ́Н¹, за́чи́ну, ч. 1. літ. Вступ, початок в епічних творах народної творчості (билинах, думах, історичних піснях). Естетична функція зачину, в якому говориться, кому саме присвячується твір, полягав в тому, щоб відразу підкреслити монументальність... Словник української мови в 11 томах
- зачин — Зачин, -ну м. Начало, начинаніе, починь. Так лиха година й ходе по людіх; усе з дітей зачин. Харьк. у. Словник української мови Грінченка