1. Приповідки або українсько-народня філософія

командир

Без доброго командира військо — отара.

Підкреслюється важливе значення доброго командира.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. командир — (керівник у війську) воєначальник, полководець. Словник синонімів Полюги
  2. командир — команди́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. командир — (у війську) зверхник, г. командант; (великих формацій) командувач, полководець, воєвода, воєначальник, сов. командуючий, с. головнокомандувач; (куреня) курінний, (чоти) чотовий, (сотні) сотенний. Словник синонімів Караванського
  4. командир — [командир] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  5. командир — -а, ч. 1》 Керівник військової частини, підрозділу, з'єднання, загону, судна, ескадрильї тощо. Командир батальйону, батареї (комбат). Командир бригади (комбриг). Командир дивізії, дивізіону (комдив). Польовий командир. 2》 розм., жарт. Про того, хто любить наказувати, розпоряджатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. командир — КОМАНДИ́Р, а, ч. Керівник військової частини, підрозділу, з'єднання, загону, судна, ескадрильї і т. ін. Коли став [Іван Андрійович] на секретарстві, то ніхто й не знає... Словник української мови у 20 томах
  7. командир — (-а) ч.; жрм; жарт. Звернення до працівника сфери обслуговування — таксиста, вантажника тощо. Новий українець кричить на інспектора ДАІ, котрий зупинив його на трасі: — Сто дев'яносто за годину?! Ні, командир... Та я ледве плівся (МЧ, 15.02.2001). БСРЖ, 272. Словник жарґонної лексики української мови
  8. командир — команди́р (від нім. kommandieren – наказувати, командувати) начальник військової частини, підрозділу, військового судна, літака. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. командир — КОМАНДИ́Р чого і без додатка (керівник військової частини), ВОЄНАЧА́ЛЬНИК, КОМА́НДУВАЧ, КОМА́НДУЮЧИЙ чим і без додатка, ПОЛКОВО́ДЕЦЬ (той, хто керує великим військовим з'єднанням). Перед командиром загону молодий хлопець, щойно повернувся з розвідки (А. Словник синонімів української мови
  10. командир — Команди́р, -ра; -ди́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. командир — КОМАНДИ́Р, а, ч. 1. Керівник військової частини, підрозділу, з’єднання, загону, судна, ескадрильї тощо. Повідав нам таки наш секретар… що коли став [Іван Андрійович] на секретарстві, то ніхто й не знає... Словник української мови в 11 томах