країна

Значення в інших словниках

1. країна — краї́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. країна — Край, держава; (місцевість) земля, сторона. Словник синонімів Караванського
3. країна — див. Земля Словник синонімів Вусика
4. країна — [крайіна] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
5. країна — -и, ж. 1》 Територія, що становить єдність із погляду історії, природних умов, населення тощо. || кого, чого. Місцевість, що характеризується наявністю в ній великої кількості кого-, чого-небудь. 2》 Те саме, що держава. || перен. Про населення якої-небудь держави. 3》 Те саме, що край I 5). Великий тлумачний словник сучасної мови
6. країна — КРАЇ́НА, и, ж. 1. Те саме, що держа́ва. “Дружня зустріч представників сусідських держав” – назвав я фільм. Далі йшли .. написи інформаційні. Крейсер “Ісмет” – “салютує прапорові нашої країни” (Ю. Словник української мови у 20 томах
7. країна — ДЕРЖА́ВА (територія, що становить єдність з погляду історії, населення, політичного ладу тощо), КРАЇ́НА, ЗЕМЛЯ́, ЦА́РСТВО заст., фольк., ПА́НСТВО заст.; КРАЙ, СТОРОНА́ (перев. із сл. рідний, наш тощо). Словник синонімів української мови
8. країна — Краї́на, -ни, -ні; краї́ни, краї́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. країна — КРАЇ́НА, и, ж. 1. Територія, що становить єдність із погляду історії, природних умов, населення тощо. Той неситим оком — За край світа зазирає, Чи нема країни. Щоб загарбать (Шевч. Словник української мови в 11 томах