1. Словник української мови в 11 томах

країна

КРАЇ́НА, и, ж.

1. Територія, що становить єдність із погляду історії, природних умов, населення тощо.

Той неситим оком — За край світа зазирає, Чи нема країни. Щоб загарбать (Шевч., І, 1963, 236);

Було колись в одній країні: сумний поет в сумній хатині рядами думи шикував (Л. Укр., І, 1951, 279);

Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосиста, як у нас на Україні (Довж., І, 1958, 69);

// кого, чого. Місцевість, що характеризується наявністю в ній великої кількості кого-, чого-небудь.

Пустелі й вітер… Пустелі й вітер… І піраміди на тлі зорі… Країна сонця й ієрогліфів (Сос., І, 1957, 317);

Країна героїв.

Рі́дна (моя́, своя́ і т. ін.) краї́на — батьківщина, вітчизна. Подивіться на рай тихий,

На свою країну, Полюбіте щирим серцем Велику руїну (Шевч., І, 1951, 330);

Чи знайоме вам те гостре, до фізичного болю гостре почуття нудьги за рідною країною, яким обкипає серце від довгого пробування на чужині? (Коцюб., І, 1955, 177).

2. Те саме, що держа́ва.

Хто поверне в рабство ту країну, Де свободи стяг затрепетав? (Рильський, III, 1961, 81);

Наша країна послідовно проводить політику мирного співіснування (Рад. Укр., 6.V 1959, 1);

Соціалістичні країни;

// перен. Про населення якої-небудь держави.

Черниш народився тоді, коли країна прощалася з Іллічем (Гончар, III, 1959, 131).

Краї́на Рад — Радянський Союз.

3. Те саме, що край¹ 5.

Налетіли птахи з теплих країн, заспівали, защебетали (Вовчок, І, 1955, 316); Гарна країна [Буковина]! (Л. Укр., V, 1956, 338);

Засмалені матроси співають на палубі.. про зелені тропічні країни (Гончар, III, 1959, 182).

Екзоти́чна краї́на див. екзоти́чний.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. країна — краї́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. країна — Край, держава; (місцевість) земля, сторона. Словник синонімів Караванського
  3. країна — див. Земля Словник синонімів Вусика
  4. країна — [крайіна] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. країна — -и, ж. 1》 Територія, що становить єдність із погляду історії, природних умов, населення тощо. || кого, чого. Місцевість, що характеризується наявністю в ній великої кількості кого-, чого-небудь. 2》 Те саме, що держава. || перен. Про населення якої-небудь держави. 3》 Те саме, що край I 5). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. країна — КРАЇ́НА, и, ж. 1. Те саме, що держа́ва. “Дружня зустріч представників сусідських держав” – назвав я фільм. Далі йшли .. написи інформаційні. Крейсер “Ісмет” – “салютує прапорові нашої країни” (Ю. Словник української мови у 20 томах
  7. країна — Нема в світі, як своя країна. Підкреслення значення батьківщини в житті людини. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. країна — ДЕРЖА́ВА (територія, що становить єдність з погляду історії, населення, політичного ладу тощо), КРАЇ́НА, ЗЕМЛЯ́, ЦА́РСТВО заст., фольк., ПА́НСТВО заст.; КРАЙ, СТОРОНА́ (перев. із сл. рідний, наш тощо). Словник синонімів української мови
  9. країна — Краї́на, -ни, -ні; краї́ни, краї́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)