1. Приповідки або українсько-народня філософія

кривити

Кривить душею.

Говорить брехню, лукавить.

Кривиться, як середа на п'ятницю.

Невдоволений. П'ятницю вважають достойнішим пісним днем, як середу.

Хто п'є, той кривиться, а кому не дають, — той дивиться.

Міцна горілка палить уста, від чого кривиться хто п'є.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кривити — криви́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. кривити — Викривляти, викривлювати; (губи) скривлювати, скривляти; (словами) перекривляти, передражнювати; ід. К. ДУШЕЮ, ЛУКАВИТИ, фарисействувати. Словник синонімів Караванського
  3. кривити — див. дражнити Словник синонімів Вусика
  4. кривити — кривлю, кривиш; мн. кривлять; недок., перех. 1》 що. Те саме, що викривляти 1). 2》 кого, перен., розм. Те саме, що передражнювати; перекривляти. Кривити душею — говорити неправду; брехати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кривити — КРИВИ́ТИ, кривлю́, кри́виш; мн. кри́влять; недок. 1. що. Те саме, що викривля́ти 1. Лице – сухе і чорне – тремтить,.. страх його кривить та корчить... (Панас Мирний); Гепнер дивився скоса на Азіка, мовчав і кривив обличчя від презирства й огиди (І. Словник української мови у 20 томах
  6. кривити — криви́ти / покриви́ти душе́ю. Бути нещирим; лицемірити. Дівчина, не звикнувши кривити душею, нічого не відповіла настирливому залицяльникові (С. Добровольський); Ніколи я у ріднім слові Не кривив душею у житті (А. Фразеологічний словник української мови
  7. кривити — ВИКРИВЛЯ́ТИ (робити що-небудь кривим, нерівним), СКРИ́ВЛЮВАТИ, СКРИВЛЯ́ТИ, КРИВИ́ТИ, ПЕРЕКРИВЛЯ́ТИ, ПЕРЕКРИ́ВЛЮВАТИ, ПЕРЕКО́ШУВАТИ, СКРУ́ЧУВАТИ рідше, ЛАМА́ТИ рідко. — Док. Словник синонімів української мови
  8. кривити — КРИВИ́ТИ, кривлю́, кри́виш; мн. кри́влять; недок., перех. 1. що. Те саме, що викривля́ти 1. Лице — сухе і чорне — тремтить, .. страх його кривить та корчить… (Мирний, І, 1954, 360); Дивляться: чоловік криве дерево направляє, а рівне кривить (Калин... Словник української мови в 11 томах
  9. кривити — Кривити, -влю, -виш гл. 1) Кривить. 2) Поступать несправедливо. Він первих вас за кривду покарає, дарма, що ви кривили за для ного. К. Іов. 28. Словник української мови Грінченка