1. Приповідки або українсько-народня філософія

кулак

Після бою кулаками не махають.

Після програної справи не треба про неї сперечатися.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кулак — кула́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кулак — г. п'ястук; (здоровенний) д. кулай; (військ) угруповання; кулачок, кулачище, кулацюга, зб. кулаччя. Словник синонімів Караванського
  3. кулак — Кулак — kep — Nocken, Kurventräger, Kurve, Zahn, Kreuzkopf – деталь кулачкового механізму у вигляді пластини, диска або циліндра, яка має фасонну робочу поверхню. Напр., деталь виконавчого органу гірничої машини (К. посадочні, К. стопорні, К. дозуючі). Гірничий енциклопедичний словник
  4. кулак — -а, ч. 1》 Кисть руки з зігнутими і притиснутими до долоні пальцями; п'ястук. || Про кисть руки, стиснену для удару. || перен. Про удар стиснутою кистю руки. 2》 перен. Зосереджене ударне угруповання військ. 3》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кулак — 1. п'ястук, п'ястучок, п'ястучище 2. куркуль, дука, глитай, див. багач, буржуй Словник чужослів Павло Штепа
  6. кулак — КУЛА́К, а́, ч. 1. Кисть руки із зігнутими і притиснутими до долоні пальцями. – Отаким нам треба бути, – стисне й покаже тугий, як вилитий, ковальський кулак, – а ми поки що он які, – розіжме кулак зовсім (А. Словник української мови у 20 томах
  7. кулак — би́ти в кулаки́. Погрожувати кому-небудь. Вона знову починала кричати, сваритись, у кулаки бити (Панас Мирний). би́ти себе́ (кулако́м) в гру́ди. Твердити щось, наполегливо запевняти, переконувати кого-небудь у чомусь. Давид .. Фразеологічний словник української мови
  8. кулак — ЖМЕ́НЯ (незначна кількість кого-, чого-небудь), ПРИ́ГОРЩА (ПРИ́ГОРЩ рідше), ПРИ́ГОРШНЯ рідше, КУЛА́К діал. Він.. разом із жменею люду виповзає із пащі вокзалу на майдан (О. Досвітній); Старий Чмель всипав в окріп пригорщу пшона (З. Словник синонімів української мови
  9. кулак — КУЛА́К, а́, ч. 1. Кисть руки з зігнутими і притиснутими до долоні пальцями. На пні сиділа молодиця, Підперши щоку кулаком (Бор., Тв. Словник української мови в 11 томах
  10. кулак — Кулак, -ка м. Кулакъ. Еней, матню в кулак прибравши, садив крутенько гайдука. Котл. Ен. Піде було по-за спинами та й давай тебе місити кулаками по спині. Левиц. І. 7. ум. кулачок. Хоч у мене мужичок з кулачок, а я таки мужикова жінка. н. п. Словник української мови Грінченка