кулак
КУЛА́К, а́, ч.
1. Кисть руки з зігнутими і притиснутими до долоні пальцями.
На пні сиділа молодиця, Підперши щоку кулаком (Бор., Тв., 1957, 55);
— Отаким нам треба бути,— стисне й покаже тугий, як вилитий, ковальський кулак,— а ми поки що он які,— розіжме кулак зовсім (Головко, II, 1957, 408);
Калина ловить у клітці гарненького чижика і питає, скільки у хлопця грошей. Той розтулив кулак і показав карбованця (Коп., Як вони.., 1961, 24);
*У порівн. Гливи такі, як кулак (Номис, 1864, № 14034);
Попенко, запихаючись булкою на увесь рот, так що за обома щоками його наче два кулаки стриміло, усміхнувся очима (Мирний, І, 1954, 331);
// Про кисть руки, стиснену для удару.
Я мав нечоловічу силу; кулаком, як довбнею, вбивав вола, здержував у млині шестірню (Стор., І, 1957, 349);
Навіть в сні його [наймита] лякає Газдівський кулак! (Фр., XIII, 1954, 180);
*Образно. — Вчора більше кулаки говорили.. А в кулаці небагато розуму (Стельмах, І, 1962, 543);
// перен. Про удар стиснутою кистю руки.
Він не давав наплювати собі в кашу, сам себе обстоював і за кожний кулак віддавав з процентом (Коцюб., І, 1955, 441);
— Ну, давай навкулачки, — сказав Тарас, засукавши рукави. — Подивлюся я, що за митець у кулаці (Довж., І, 1958, 218).
◊ Би́ти в кулаки́; Ударя́ти (уда́рити) кулако́м об (в) кула́к — погрожувати кулаками.
Вона знову починала кричати, сваритись, у кулаки бити (Мирний, IV, 1955, 82);
Крикнула, аж завищала Кайдашиха і вдарила кулаком об кулак під самим носом у Карпа (Н.-Лев., II, 1956, 299);
Олександра скочила до Гната і вдарила кулаком в кулак (Коцюб., І, 1955, 29);
Зати́снути в кула́к див. затиска́ти;
Збира́ти (зібра́ти) си́ли в кула́к; Збира́тися (зібра́тися) в кула́к — збирати всі сили, всю волю.
Краще нехай сам вистоїть, сам збере в один кулак свої сили, переконається у своїй правоті (Рибак, Час.., 1960, 497);
Іноді Чернишеві здавалося, що ворогові зараз видно все, до зірки на його пілотці.. А переборовши химеру, зачувши поблизу знайоме сопіння, знову збирався весь у напружений кулак і повз далі (Гончар, III, 1959, 49);
Ки́датися (ки́нутися, со́ватися, су́нутися) з кулака́ми (кулако́м) до кого, на кого— намагатися побити кого-небудь.
Захлипу ючись потоком лайки, кинулась [матушка] із кулаками на «зухвалу вчительку» (Коцюб., І, 1955, 307);
Хомашенко з кулаками кинувся до Василя, але шлях йому перегородив Михась (Чорн., Потік.., 1956, 279);
До неї з кулаком совався [Бахус] (Котл., І, 1952, 97);
Кайдашиха кричала й совалась з кулаками до Палажки (Н.-Лев., 11,1956, 339);
На кулаки́ виклика́ти — викликати на бійку.
На кулаки став викликати [Дарес] І перебійця визивати. Кричав, опарений мов пес (Котл., І, 1952, 93);
Позіха́ти в кула́к — приховувати позіхання.
Панна Анеля куталась в хустку, позіхала в кулак і на мене не звертала уваги (Коцюб., II 1955, 248);
Пока́зувати (показа́ти) кула́к; Грози́ти (свари́тися) кулако́м (кулака́ми); Трясти́ (труси́ти, трусну́ти) кулако́м (кулака́ми) — робити погрозливий жест (погрозливі жести).
Охоплений нових надій тремтінням — А смерть уже начоло клала знак, — Він небу, гордий, показав кулак (Рильський, І, 1960, 329);
Багато людей схоплюється на лавки, грозять кулаками. Чутно тільки найдужчі голоси (Л.Укр., II, 1951, 530);
— Я тобі позаглядаю, — свариться кулаком їй услід Прокіп (Тют., Вир, 1964, 20);
— Все-таки я їм не здамся! — труснув кулаками Руденький: що їм таке я, насмішка? (Тич., І, 1957, 237);
Смія́тися (пхи́кати, пхи́кнути) в кула́к — приховувати сміх.
Михайло сміявся в кулак, одвернувшись назад, а Жабі лічила малеч (Досв., Вибр., 1959, 54);
Писарці пхикнули в кулак, але не могли вдержатись, і гучний регіт залунав по хаті (Коцюб., І, 1955, 38);
Схопи́тися на кулаки́ — розпочати бійку.
Серед двору зійшлися двоє: бородай-мотузяр і дебелий городовик. Вони схопилися на кулаки (Смолич, II, 1958, 29);
Трима́ти в кулаку́ (кулаці́) кого, що — повністю підкоряти собі кого-, що-небудь.
[Ромодан:] А чого ви мовчали? Чому не виступили тут або в Києві? [Дремлюга:] Легко сказати! А потім що? Він таку атмосферу створив, усіх у кулаці тримав… (Корн., II, 1955, 294);
Труби́ти в кула́к див. труби́ти;
Хли́пати в кула́к — приховувати сльози.
Сама з царицей горювала, І сльози рукавом втирала, І хлипала собі в кулак (Котл., І, 1952, 85).
2. перен. Зосереджене ударне угруповання військ.
На півдні передбачалось створити міцний кулак і розбити ворога, прорвавши його фронт за допомогою механізованих і моторизованих частин вкупі з кількома кінними полками (Трубл., І, 1955, 56).
◊ Збира́ти в кула́к кого — згуртовувати кого-небудь.
— За Батьківщину! Вперед!.. З якоюсь особливою силою і значимістю прозвучала вона [фраза] їм тут, збираючи всіх у кулак (Гончар, III, 1959, 118);
Збира́тися (збива́тися, склада́тися і т. ін.) в кула́к — збиратися докупи; згуртовуватися.
Вони воліли бути вкупі всі до кінця і тислися до Сагайди, збивалися навколо нього в один закривавлений кулак (Гончар, III, 1959, 146);
У наше життя ввійшла якась свіжа хвиля, розрізнений колектив почав складатися в один кулак (Збан., Малин, дзвін, 1958, 178).
3. спец. Деталь машини у формі виступу, що поштовхами приводить механізми в рух.
[Кукса:] Ну, як ти даси їм ради? Це ж не те, що там, як бува у млині, що-небудь поламається, кулак чи порплиця: цюк раз, цюк удруге — і полагодив! (Кроп., І, 1958, 175);
Зараз в інституті створюється система програмного керування фрезерним верстатом, який виготовлятиме об’ємні кулаки (Наука.., 12, 1962, 22).
4. діал. Жменя чого-небудь; верчик.
Він зупиняє коняку, кидає їй кулак сіна (Фр., VIII, 1952, 340).
Значення в інших словниках
- кулак — кула́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кулак — г. п'ястук; (здоровенний) д. кулай; (військ) угруповання; кулачок, кулачище, кулацюга, зб. кулаччя. Словник синонімів Караванського
- кулак — Кулак — kep — Nocken, Kurventräger, Kurve, Zahn, Kreuzkopf – деталь кулачкового механізму у вигляді пластини, диска або циліндра, яка має фасонну робочу поверхню. Напр., деталь виконавчого органу гірничої машини (К. посадочні, К. стопорні, К. дозуючі). Гірничий енциклопедичний словник
- кулак — -а, ч. 1》 Кисть руки з зігнутими і притиснутими до долоні пальцями; п'ястук. || Про кисть руки, стиснену для удару. || перен. Про удар стиснутою кистю руки. 2》 перен. Зосереджене ударне угруповання військ. 3》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кулак — 1. п'ястук, п'ястучок, п'ястучище 2. куркуль, дука, глитай, див. багач, буржуй Словник чужослів Павло Штепа
- кулак — КУЛА́К, а́, ч. 1. Кисть руки із зігнутими і притиснутими до долоні пальцями. – Отаким нам треба бути, – стисне й покаже тугий, як вилитий, ковальський кулак, – а ми поки що он які, – розіжме кулак зовсім (А. Словник української мови у 20 томах
- кулак — Після бою кулаками не махають. Після програної справи не треба про неї сперечатися. Приповідки або українсько-народня філософія
- кулак — би́ти в кулаки́. Погрожувати кому-небудь. Вона знову починала кричати, сваритись, у кулаки бити (Панас Мирний). би́ти себе́ (кулако́м) в гру́ди. Твердити щось, наполегливо запевняти, переконувати кого-небудь у чомусь. Давид .. Фразеологічний словник української мови
- кулак — ЖМЕ́НЯ (незначна кількість кого-, чого-небудь), ПРИ́ГОРЩА (ПРИ́ГОРЩ рідше), ПРИ́ГОРШНЯ рідше, КУЛА́К діал. Він.. разом із жменею люду виповзає із пащі вокзалу на майдан (О. Досвітній); Старий Чмель всипав в окріп пригорщу пшона (З. Словник синонімів української мови
- кулак — Кулак, -ка м. Кулакъ. Еней, матню в кулак прибравши, садив крутенько гайдука. Котл. Ен. Піде було по-за спинами та й давай тебе місити кулаками по спині. Левиц. І. 7. ум. кулачок. Хоч у мене мужичок з кулачок, а я таки мужикова жінка. н. п. Словник української мови Грінченка