лях

Приповідки про поляків (ляхів) визначаються упередженням. Польські пани-шляхта, власники великих обшарів землі, намовлені єзуїтами, кривдили український нарід поза границі людської гідности і то не лиш фізичними знущаннями-тортурами, але й насилуванням української душі, замикаючи православні церкви, або віддаючи їх в аренду жидам. Польське простолюддя, що жило на українських землях, жило в мирних відносинах з українським народом, уживаючи українську мову в щоденнім життю, а то й подружі посвоячення не були виїмком.

Вистарчить ляше за наше.

Досить тобі кари за нашу кривду. Лях—поляк.

Дістав лях по зубах.

Набили.

За наші гріхи, карають нас ляхи.

Над нами знущаються ляхи, бо ми не живемо, як Бог приказав. Лях — поляк.

Лях і чорт, то один хорт.

Оба погані. Хорт—собака, яку уживають до полювання.

Ляшки ся бунтують, бо короля чують.

У Польщі колись було багато бунтів шляхти проти короля.

Посунься, ляше, бо то все наше.

Заберись, то наша земля.

Утікай ляше, що на тобі й те наше.

Все що маєш то наше.