1. Приповідки або українсько-народня філософія

маєток

Маєток на убочі, а біда поперед очі.

Поле під горою, а нелюба жінка все вдома перед очима.

Що з маєтку, як господині нема.

Як нема господині, то й маєток не милий.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маєток — Майно [IV-VII] Словник з творів Івана Франка
  2. маєток — має́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. маєток — Має́ток. 1. Майно. ● Рухомий і нерухомий маєток — рухоме і нерухоме майно. Весь рухомий і нерухомий маєток громадский, т. зн. готові гроші, папери вартні, ґрунта, ріжні права, н. пр. право побираня оплат на торгах і т. д., т. зн. Українська літературна мова на Буковині
  4. маєток — (панський) іс. економія, фільварок, посілість, посілля, р. маєтність; (велике землеволодіння) лятифундія; (власність) добро, майно. Словник синонімів Караванського
  5. маєток — -тку, ч. 1》 Земельне володіння поміщика, найчастіше із садибою та будинком. || Поміщицький будинок. 2》 рідко. Те саме, що майно 1). || Грошові достатки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. маєток — МАЄ́ТОК, тку, ч. 1. Земельне володіння поміщика, найчастіше із садибою та будинком. У селі Березова Рудка жила велика родина Закревських. Головним господарем маєтку був Закревський Платон Олексійович (О. Словник української мови у 20 томах
  7. маєток — має́ток багатство, статки (ср, ст): А думаєш, шо чесно можна доробитися таких страшних маєтків? (Авторка) ◊ заряди́ти має́тком → зарядити ◊ цілий має́ток дуже багато грошей; дуже дорого (ср, ст): Купити зараз канапу – та то коштує цілий маєток (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. маєток — МАЄ́ТОК (земельне володіння поміщика, перев. з будинком; поміщицький будинок), САДИ́БА, ПОМІ́СТЯ іст.; МАЙНО́ розм., МАЄ́ТНІСТЬ заст., ДЕРЖА́ВА заст., ГРУНТ заст. (земельне володіння, перев. з будинком); ДВІР іст., ЕКОНО́МІЯ іст. Словник синонімів української мови
  9. маєток — Має́ток, -є́тку, в -тку; -є́тки, -є́тків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. маєток — МАЄ́ТОК, тку, ч. 1. Земельне володіння поміщика, найчастіше із садибою та будинком. Буйні ліси поперетинали його маєтки і вздовж, і вшир, і впоперек (Мирний, IV, 1955, 219); Панський маєток перейшов до народу (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. маєток — Маєток, -тку м. Имущество; состояніе, имѣніе. Та нехай мій батько добре дбає, гуртів, великих маєтків нехай не збуває. Дума. Словник української мови Грінченка