м'ясо

Не все м’ясниці, як великий піст.

Нагадують, щоб дотримувалися посту.

∗∗∗

Нема м'яса без кости, риби без ости, а чоловіка без злости.

І найбільш благородний чоловік має в собі злість.

Тане м'ясо пси їдять.

Бо гниле і нездале для людей, його викидають собакам.

Хто з'їв м'ясо, хай їсть і кости.

Хто тебе знав у добрі, хай знає і в злиднях.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. м'ясо — м'я́со іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. м'ясо — М'ясиво; (на костях) м'язи; (тварин) туша; (кавуна) м'якуш; м'ясце. Словник синонімів Караванського
  3. м'ясо — [мйасо] -са, м. (на) -с'і Орфоепічний словник української мови
  4. м'ясо — -а, с. Туша, частина туші забитих тварин, а також їжа, приготовлена з цих частин. || М'яка м'язова частина тіла риби, водяних тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. м'ясо — М'Я́СО, а, с. 1. Туша, частина туші забитих тварин, а також їжа, приготовлена з цих частин. Нема над рибу линину, над м'ясо свинину (Номис); Од духу печеного м'яса у мене морочилась голова (М. Коцюбинський); Тоскан з'їв шматочок сирого оленячого м'яса (М. Словник української мови у 20 томах
  6. м'ясо — А, c. Важка музика. Оце м'ясо валять: скоро вуха відпадуть. Словник сучасного українського сленгу
  7. м'ясо — (-а) с. 1. крим. Повна жінка. ЯБМ, 2, 50. Словник жарґонної лексики української мови
  8. м'ясо — Один з найважливіших продуктів харчування людини, цілі або частини туш забійних сільськогосподарських тварин, птиці та їстівних диких тварин; містить засвоюваний білок (16-21%), жири (до 45%), мінеральні солі тощо;... Універсальний словник-енциклопедія
  9. м'ясо — М'ЯКУ́Ш (підшкірна частина плодів, ягід тощо), М'Я́КОТЬ, М'Я́СО розм. Явдоха довго збирала між задурманюючим багульником голубицю, ці чорно-сизі ягоди з зеленавим м'якушем усередині (О. Донченко); Македон.. Словник синонімів української мови
  10. м'ясо — М'я́со и мня́со, -са с. Мясо. Не буде з тої кози м'яса. Ном. № 5647. Коза наша й мнясо наше. Ном. № 7462. ум. м'ясце, мнясце́. Словник української мови Грінченка