1. Приповідки або українсько-народня філософія

носити

Десь ти мене, моя мати, в церкву не носила, що ти мені моя мати, долі не впросила.

Нарікання бездольної сироти.

Де тебе не просять, хай тебе там чорти не носять.

Не прошений, не йди, бо не будуть раді тобою.

До часу збанок воду носить.

Щастя лиш якийсь час треває.

Носиться, як баба зо ступою.

Гордиться, хоч нема чим.

Носиться, як з писаною торбою.

Значіння, що й попереднє.

Носиться, як курка з яйцем.

Не може собі місця найти.

Святих носить, а хліба просить.

Про дуже бідного священика.

Хто з собою хліб носить, той їсти не просить.

Хто має свої харчі, той не жебрає у нікого.

Хто родився торбу носити, той багачем не годен бути.

Кому призначено бідувати, тому ніколи доробитися.

Хто своє носить, гой чужого не просить.

Значіння, як і сказано.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. носити — (часто переміщати щось зі собою) тягати, таскати. Словник синонімів Полюги
  2. носити — носи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. носити — НЕСТИ; (одяг) ходити в чому; (сліди чого) свідчити про що; (надію) мати, плекати, голубити, зберігати, виношувати. Словник синонімів Караванського
  4. носити — див. бігати; нести Словник синонімів Вусика
  5. носити — [носитие] ноушу, носиеш; нак. -си, ноус'іт' Орфоепічний словник української мови
  6. носити — ношу, носиш, недок. 1》 перех. Те саме, що нести 1), 2), але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках. 2》 перех. Надягати на себе, мати на собі або при собі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. носити — НОСИ́ТИ, ношу́, но́сиш, недок. 1. кого, що. Те саме, що нести́ 1, 2, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках. Катерина По садочку ходить, На рученьках носить сина (Т. Словник української мови у 20 томах
  8. носити — носи́ти: ◊ носи́ти се́рце на язи́ці́ → серце Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. носити — за плечи́ма (за спи́ною) не носи́ти чого, що і без додатка. Згодиться в житті, не буде зайвим. — Що знати, те за плечима не носити,— казав старий (батько) (Панас Мирний); — Де ви це слово (бізнес) перейняли?... Фразеологічний словник української мови
  10. носити — ВИНО́ШУВАТИ (довго, детально обмірковувати думку, ідею тощо), ПЛЕКА́ТИ, КОХА́ТИ, ВИКО́ХУВАТИ, ГОЛУ́БИТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ, НОСИ́ТИ (про мрію, надію — мати, містити в собі, зберігати). — Док.: ви́носити, ви́плекати, ви́кохати. Словник синонімів української мови
  11. носити — Носи́ти, ношу́, но́сиш, но́сить, -сять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. носити — НОСИ́ТИ, ношу́, но́сиш, недок. 1. перех. Те саме, що нести́ 1, 2, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках. Катерина По садочку ходить, На рученьках носить сина (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  13. носити — Носи́ти, -шу́, -сиш гл. 1) Носить. Хто ж тобі, моє серденько, обідати носив? н. п. Ой Василя, Василечка тихий Дунай носить. Мет. 19. 2) Носить одежду, обувь. Словник української мови Грінченка