носити

НОСИ́ТИ, ношу́, но́сиш, недок.

1. кого, що. Те саме, що нести́ 1, 2, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках.

Катерина По садочку ходить, На рученьках носить сина (Т. Шевченко);

Бійці носили ящики з мінами (О. Гончар);

Танцюрист [кінь] носив сержанта (М. Рудь);

Тії Квіти, шовком вбрані, Попадали, неначе п'яні – Пропала чвань! Тепер – куди не глянь – Скрізь по двору їх вітер носить (Л. Глібов).

2. що. Надягати на себе, мати на собі або при собі.

– Блукав я по світу чимало, Носив і свиту і жупан... (Т. Шевченко);

Білизна з хлоринового волокна вважається лікувальною. Носити її рекомендовано при захворюваннях на радикуліт, ревматизм, подагру (з наук. літ.);

// Мати, зберігати (про бороду, вуса, коси і т. ін.); робити якусь зачіску.

Прийшов старий Кулик, що один на все село носив ще оселедець (Панас Мирний);

Ксеня була тоненька, з білявою товстою косою, яку вона носила, перекинувши через ліве плече (С. Голованівський).

3. що, зі сл. назва, ім'я і т. ін. Мати назву, ім'я і т. ін.; називатися.

Ця невеличка робота носитиме назву “День у дорозі” (Панас Мирний).

4. що. Мати, містити в собі, зберігати що-небудь.

Тяжко мені, боже милий, Носити самому Оці думи (Т. Шевченко);

– Ненависть і презирство ношу я в своєму серці до фашизму (О. Довженко);

Де батько впав і мати де – не знає Ганна й досі. А дід Ілько все жде, все жде, надію в серці носить (П. Дорошко);

// Мати певний характер, напрям і т. ін.

Його стаття носила науково-полемічний характер (Д. Ткач);

Поема “Марина” [Т. Шевченка] носить ліро-епічний характер, що посилює емоціональний вплив її на читачів (з наук. літ.);

// Свідчити про що-небудь, виражати щось.

Лице було бліде і носило сліди тюремних мук (Г. Хоткевич).

5. кого, безос., розм. Ходити, їздити, перев. багато, в багатьох місцях.

Мене по волі і неволі Носило всюди. Принесло На старість ледве і додому (Т. Шевченко);

– Ех, де нас тільки не було!.. По таких горах носило, на такі верховини виносило..! (О. Гончар);

– Де це вас носило так рано? – спитав Сагайдак (В. Кучер);

Взагалі Михей не любив засиджуватись вдома, завжди тягнуло його між люди. Ганна звикла до чоловічої вдачі і не прискіпувалась, де це його носило до півночі? (М. Зарудний).

6. кого. Бути вагітною.

– Не розпинай же мене, бо я твого сина ношу в собі! – хотіла крикнути [Маруся], але не крикнула... (Г. Хоткевич);

– Коли б не носила дитини, я не так би, хоч вперше, відшмагав тебе (М. Стельмах).

7. чим, розм. Важко дихати, надуваючи груди, живіт, боки.

Вона упала на подушку, зачала тяжко носити грудьми (І. Франко);

Потомились вівчарки. Лягають і носять боками в траві (М. Коцюбинський).

(1) Носи́ (носі́ть) здоро́в (здоро́ва, здоро́ві) – носи (носіть) на здоров'я.

Як є голова, то й носи здоров (прислів'я).

◇ Де вже но́ги не носи́ли див. нога́;

(2) За плечи́ма (за спи́ною) не носи́ти чого, що і без дод. – згодиться в житті, не буде зайвим.

– Що знати, те за плечима не носити, – казав старий [батько] (Панас Мирний);

– Де ви це слово [бізнес] перейняли? – Воно давно при мені... Науку за плечима не носити... Тільки й досі не дуже второпаю, що воно має визначати? (О. Гончар);

– Механізація – то знання, а його, як відомо, за спиною не носять (з газ.);

Не за собо́ю носи́ти.

Ремесло не за собою носити (Номис);

(3) Ко́шелі носи́ти за ким – залицятися до когось; Куди́ чорти́ [не] носи́ли! див. чорт;

Леда́що но́сить див. леда́що;

Ле́две (наси́лу) но́ги нести́ (носи́ти) див. нести́;

Ле́две (наси́лу) но́ги несу́ть (но́сять) див. нога́;

Лиха́ годи́на но́сить / розноси́ла див. годи́на¹;

Нести́ (рідко носи́ти) [свій (важки́й, тяжки́й)] хрест див. нести́;

(4) Носи́ти віно́к – бути незайманою дівчиною.

Уже тобі не вінок носити (Номис);

(5) Носи́ти в (на) се́рці кого, що – завжди зберігати в пам'яті когось, щось.

Те, що я створив собі культ моєї дружини і ношу його в серці, може, видасться тобі нудним і нецікавим (М. Коцюбинський);

Треба тілько [тільки] її [правду] мати в душі, носити в серці своєму (Панас Мирний);

Носи́ти в се́рденьку чиєму.

Прийде той, чий образ я носила з піснями вкупі в серденьку свому [своєму] (Леся Українка);

(6) Носи́ти кайда́ни – бути поневоленим.

Мені сором, що ми такі невільні, що носимо кайдани і спимо під ними спокійно (Леся Українка);

(7) Носи́ти ма́ску (личи́ну):

а) приховувати свої справжні думки, наміри, свою справжню сутність.

Рік служби у почтах Потоцького навчив його носити личину (З. Тулуб);

Завше носити маску, завше себе загнуздувати – та хіба ж то мислиме? (Г. Хоткевич);

б) (чого, яку) виступати в певній ролі.

Конфлікт ускладнюється тим, що Маркові вдається тривалий час носити маску “добропорядної” людини (із журн.);

(8) Носи́ти мед – зібравши нектар квітів і перетворивши його на мед, відкладати в щільники.

Приємна терпкуватість [меду] зразу їй підказала, з яких квіток носили його бджоли (М. Стельмах);

(9) Носи́ти (мі́ряти) во́ду ре́шетом, ірон. – даремно, безрезультатно робити щось, марно витрачати час на що-небудь.

Богуна ловити, що воду решетом носити (Я. Качура);

Мі́ряти во́ду.

Щасливий, хто вірить! А я таки думаю, що ми просто воду міряємо... (М. Коцюбинський);

(10) Носи́ти на рука́х кого – дуже добре ставитися, виявляти велику прихильність, увагу до кого-небудь; потурати комусь у його бажаннях і примхах.

Коли б тебе, Полінашко, Як я, знали люди, коли б знали хист і сили Розуму й серденька, На руках тебе б носили (П. Гулак-Артемовський);

– Може, краще майнути до Надійки, яку на руках носить чоловік? (М. Стельмах);

Тро́хи (ма́ло) на рука́х не носи́ти.

Кабанцевого Івася всі трохи на руках не носять (Панас Мирний);

– Коли б воно так було, як тоді до весілля, коли Княжевичі мало на руках її не носили (В. Кучер);

(11) Носи́ти (нести́) на собі́ сліди́ чого – мати, зберігати ознаки, вплив чого-небудь.

Хто б що не робив і як його не робив на користь народові – все то буде носити на собі сліди всесвітнього поступу та розвою (Панас Мирний);

Українська поезія середини ХІХ ст. (50-70 рр.) несла на собі сліди могутнього впливу Тараса Шевченка, і навіть саме її існування певною мірою пов'язано з його іменем, з гучною славою “Кобзаря” (із журн.);

(12) Носи́ти ніч за собо́ю – бути сліпим.

[Гарасим:] А давно ти, діду, осліп, чи таким і родився? [Кобзар:] То літ з тридцять буде, як ношу я ніч за собою (Панас Мирний);

(13) Носи́ти / поне́сти смі́ття́ під ха́ту:

а) те саме, що Вино́сити / ви́нести сміття́ з ха́ти (див. вино́сити).

Не носи сміття під чужу хату (прислів'я);

б) про зло, заподіяне замість вдячності за зроблене добро;

(14) Носи́ти сміття́ під чужу́ ха́ту – піддавати розголосові непорозуміння, суперечки в родині, в колективі і т. ін.

Не носи сміття під чужу хату (прислів'я);

По́ки (до́ки) но́сять (слу́жать) но́ги див. нога́;

Постоло́м добро́ во́зять (но́сять) див. вози́ти;

Самі́ но́ги несу́ть (но́сять) / понесли́ див. нога́;

Тря́сця но́сить див. тря́сця;

Чорт (ді́дько, нечи́стий, лихи́й і т. ін.) несе́ (но́сить) / поні́с (прині́с, розноси́в) <�Нечи́ста (вра́жа) си́ла несе́ (но́сить) / понесла́ (принесла́, розноси́ла)> <�Чорти́ несу́ть / прине́сли́ (зневажл. притаска́ли)> див. чорт;

(15) Чорти́ но́сять (д) див. чорт;

Чорт (чорти́, чортя́ка, нечи́стий, бене́ря) но́сить (но́сять) див. чорт;

(16) Чортя́ка но́сить (д) див. чорт;

Як земля́ но́сить див. земля́;

(17) Як (ма́ло, тро́хи) не на ру́ках носи́ти кого – дуже добре ставитися, виявляти велику увагу до кого-небудь.

Коли б знали хист і сили Розуму й серденька, На руках тебе б носили (П. Гулак-Артемовський);

Жінка і трохи не жаліє його, хоч він її як на руках не носить (Панас Мирний);

Варивода виріс без батька, але мати у нього була. Дружив з нею, і вона його теж мало не на руках носила (С. Голованівський).