1. Приповідки або українсько-народня філософія

подорожувати

Кому в дорогу, тому й час.

Хто іде в дорогу, хан буде готовий.

Осел хоч багато подорожував, та все додому ослом вертав.

Зміна місця дурного не навчить.

Подорожні найскорше забувають парасолю і правду.

Характеристичне, що парасолю легко забути, а подорожні переборщують свої переживання та спостереження.

Хто подорожує, той світ видає і розуму здобуває.

В дорозі лучаються пригоди, які роблять нас проворнішими.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подорожувати — подорожува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. подорожувати — див. МАНДРУВАТИ; (шляхами) міряти що. Словник синонімів Караванського
  3. подорожувати — -ую, -уєш, недок. Здійснювати подорож (у 1 знач.). || розм. Ходити, їздити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. подорожувати — Подорожува́ти, -жу́ю, -жу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. подорожувати — ПОДОРОЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., чим, по чому і без дод. Здійснювати подорож (у 1 знач.). Я от се не представляю [уявляю] ще собі зовсім ясно, як се я буду подорожувати по Криму сама (Леся Українка); // розм. Ходити, їздити. Словник української мови у 20 томах
  6. подорожувати — ПОДОРОЖУВА́ТИ (здійснювати подорож), МАНДРУВА́ТИ, ВОЯЖУВА́ТИ заст., ірон., жарт.; ВАНДРУВА́ТИ діал., ПАЛЯНДРУВА́ТИ діал.; ЧУМАКУВА́ТИ розм. (подорожувати довгий час, подовгу); ХОДИ́ТИ (перев. пішки). Словник синонімів української мови
  7. подорожувати — ПОДОРОЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Здійснювати подорож (у 1 знач.). Я от се не представляю [уявляю] ще собі зовсім ясно, як се я буду подорожувати по Криму сама (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах