1. Словник української мови в 11 томах

подорожувати

ПОДОРОЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Здійснювати подорож (у 1 знач.).

Я от се не представляю [уявляю] ще собі зовсім ясно, як се я буду подорожувати по Криму сама (Л. Укр., V, 1956, 57);

В дев’яностих роках, подорожуючи від Києва вниз по берегах Дніпра, Олексій Максимович [Горький] зупинявся в Каневі, бував на могилі Тараса Шевченка (Тич., III, 1957, 442);

// розм. Ходити, їздити.

— Коли я подорожую вулицями Росії, панове, я віддаю перевагу панінкам [паннам] (Тют., Вир, 1964, 451).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подорожувати — подорожува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. подорожувати — див. МАНДРУВАТИ; (шляхами) міряти що. Словник синонімів Караванського
  3. подорожувати — -ую, -уєш, недок. Здійснювати подорож (у 1 знач.). || розм. Ходити, їздити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. подорожувати — Подорожува́ти, -жу́ю, -жу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. подорожувати — ПОДОРОЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., чим, по чому і без дод. Здійснювати подорож (у 1 знач.). Я от се не представляю [уявляю] ще собі зовсім ясно, як се я буду подорожувати по Криму сама (Леся Українка); // розм. Ходити, їздити. Словник української мови у 20 томах
  6. подорожувати — Кому в дорогу, тому й час. Хто іде в дорогу, хан буде готовий. Осел хоч багато подорожував, та все додому ослом вертав. Зміна місця дурного не навчить. Подорожні найскорше забувають парасолю і правду. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. подорожувати — ПОДОРОЖУВА́ТИ (здійснювати подорож), МАНДРУВА́ТИ, ВОЯЖУВА́ТИ заст., ірон., жарт.; ВАНДРУВА́ТИ діал., ПАЛЯНДРУВА́ТИ діал.; ЧУМАКУВА́ТИ розм. (подорожувати довгий час, подовгу); ХОДИ́ТИ (перев. пішки). Словник синонімів української мови