1. Приповідки або українсько-народня філософія

попасти

Попав пальцем у небо.

Не вгадав.

Попав, як сліпий на стежку.

Випадково вдалося щось зробити.

Попався, у вузьку улицю.

Попав в клопіт.

Попався, як муха у мазь.

Значіння, що й попереднє.

Попався, як риба у сак.

Значіння, що й попереднє.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попасти — попа́сти 1 дієслово доконаного виду влучити, потрапити, дістатися попа́сти 2 дієслово доконаного виду пасти якийсь час Орфографічний словник української мови
  2. попасти — I див. попадати. II -су, -сеш, док., перех. Пасти якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попасти — ПОПА́СТИ¹ див. попада́ти. ПОПА́СТИ², су́, се́ш, док., що. Пасти якийсь час. – Ходім, Петрусю, в сад, в палати. – А хто ж тут буде доглядать, Хто попасе мої ягнята? (Т. Шевченко); Транспорт зупинився лише раз попасти коні й худобу (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  4. попасти — попа́сти : ◊ попа́сти у фу́рію розлютитися, ошаленіти (ст): Це “признання” заскочило його оборонця д-ра Павенецкого, який попав у фурію, мимо того, що те признання рішучо ні в чім не могло пошкодити клієнтові, бо Підгайний вже не міг дістати більшої кари, ніж та, яку вже мав (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. попасти — влуча́ти (би́ти) / влучи́ти в (са́му) то́чку (в (са́ме) о́ко). Говорити, висловлювати і т. ін. те, що потрібне, доречне, своєчасне, відповідає конкретній ситуації. Артилеристи бачили цю людину вперше. Спочатку висміювали її дикий вигляд.. Фразеологічний словник української мови
  6. попасти — ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИ розм., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
  7. попасти — Попа́сти, -паду́, -де́ш, -ду́ть; попади́, -ді́м, -ді́ть попа́сти, -пасу́, -пасе́ш, -су́ть; попаси́, -сі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. попасти — ПОПА́СТИ¹ див. попада́ти. ПОПА́СТИ², су́, се́ш, док., перех. Пасти якийсь час. — Ходім, Петрусю, в сад, в палати. — А хто ж тут буде доглядать, Хто попасе мої ягнята? (Шевч., II, 1963, 245); Транспорт зупинився лише раз попасти коні й худобу (Тулуб, В степу.., 1964, 250). Словник української мови в 11 томах
  9. попасти — Попасти, -су, -сеш гл. Попасти. Станьмо, братіку, тута, коні попасімо. ЗОЮР. І. 40. Нігде... і коня попасти. ЗОЮР. І. 209. Словник української мови Грінченка