1. Приповідки або українсько-народня філософія

постелити

Всюди собі постелив, а тепер не має де спати.

Лихо жив з людьми, а тепер не має де голови приклонити.

Як собі постелиш, так і виспишся.

Як зробиш, так і скористаєш.

Хто як постеле, так і спатиме.

Хто як влаштує своє життя, так і житиме.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постелити — постели́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. постелити — [постеилитие] -л'у, -стелиеш; нак. -ли, -л'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. постелити — -стелю, -стелиш, док., перех. 1》 Розгорнувши що-небудь, покрити ним якусь поверхню. || Розкласти, розмістити на поверхні чого-небудь рівномірним шаром, вкрити чим-небудь якусь поверхню. || Простягти в різні боки по поверхні землі (коріння, пагони і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. постелити — ПОСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, док., що. 1. Розгорнувши що-небудь, покрити ним якусь поверхню. Чепурна баба стерла порох з лави, ще й постелила на лаві шматок полотна чи саморобну полотняну хусточку (І. Словник української мови у 20 томах
  5. постелити — СТЕЛИ́ТИ (класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні), СЛА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИ, ПРОСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, ПОСТИЛА́ТИ розм., ПОСТЕЛЯ́ТИ розм.; НАСТИЛА́ТИ, НАСТЕЛЯ́ТИ, ВИСТЕЛЯ́ТИ, МОСТИ́ТИ (рівномірним шаром). — Док. Словник синонімів української мови
  6. постелити — Постели́ти, -стелю́, -сте́лиш, -сте́лять; посте́лений Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. постелити — ПОСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, док., перех. 1. Розгорнувши що-небудь, покрити ним якусь поверхню. Чепурна баба стерла порох з лави, ще й постелила на лаві шматок полотна чи саморобну полотняну хусточку (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. постелити — Постели́ти, -ся см. постеляти, -ся. Словник української мови Грінченка