постелити

ПОСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, док., що.

1. Розгорнувши що-небудь, покрити ним якусь поверхню.

Чепурна баба стерла порох з лави, ще й постелила на лаві шматок полотна чи саморобну полотняну хусточку (І. Нечуй-Левицький);

Шаукен постелила перед гостями на кошмі чисту скатертину, поставила на ній сушений сир, піали, миску масла і миску баранячого жиру (З. Тулуб);

Увійшли два санітари, постеливши серед каюти брезент, роздягли Павла до голого тіла (В. Кучер);

// Розкласти, розмістити на поверхні чого-небудь рівномірним шаром, вкрити чим-небудь якусь поверхню.

Долівка була вкрита подвійним шаром товстої повсті, поверх якої Шаукен постелила третю – білу – для гостей (З. Тулуб);

Аж тепер її [берізку] побачили, як постелила свій лист кругом себе по землі, а сама заціпеніла на .. сон зимовий (Л. Мартович);

* Образно. Хай прохолоду день постеле, Молю, на жовтий пил доріг (М. Зеров);

// Простягти в різні боки по поверхні землі (коріння, пагони і т. ін.).

Зерно коріння постеле [постелить] в ту пору, Кине стрункую стеблину угору (Я. Щоголів);

// Поширити на поверхні або низько над поверхнею землі, моря (світло, тінь, дим і т. ін.).

* Образно. Отець Софроній постелив свій оксамитовий басок, і пісня попливла рівніше (В. Речмедін).

2. Приготувати, послати постіль для спання.

М'яко постелити, а твердо спати (Номис);

Неня вже постіль постелила, теплий ліжничок приготовила – спиться так солодко-солодко (Г. Хоткевич);

Господиня постелила Чернишеві на ліжку, а Козакову на долівці, вважаючи його денщиком молодого офіцера (О. Гончар).