постелитися

ПОСТЕЛИ́ТИСЯ, стелю́ся, сте́лишся, док.

1. Прилягаючи до поверхні чого-небудь, вкрити її.

[Аврелія:] Щоб я забула арену золоту, – хай злототкані постеляться під ноги килими (Леся Українка);

* У порівн. Хлопчик побачив, що тепер уже розцвіли всі кульбабині подружки, і навколо немов постелився ніжний золотий килим (О. Донченко);

// Розростися, вкривши поверхню землі (про рослини).

Ой, через межку зелений горошок та постелився, Козак до дівчини через люди та й поклонився (з народної пісні);

Сріблястим килимком постелилося ведмеже вухо (Ю. Яновський);

// Поширитися на поверхні або низько над поверхнею землі, моря (про світло, тінь, дим і т. ін.).

М'яке, всюди рівне, без початку і кінця світло благосно постелилося на всім, не положивши тіней (Г. Хоткевич);

Туман постелився над болотом;

* Образно. Виляски від нього [сміху] луною постелились над водою (В. Козаченко);

// Простягтися далеко навкруги або в певному напрямку; розлягтися, пролягти.

Доріжка вузенька, і коли вона постелеться в долину, назустріч вискочать молоденькі хатки, а далі, як худоба на толоці, хліви, хати, клуні (П. Панч);

* Образно. Постелилася безкрайна [безкрайня] далина І море голубе прекрасної блакиті (А. Турчинська).

2. Приготувати, послати собі постіль для спання.

Голодна Василина попоїла кулешу, постелилась між двома молодицями й лягла спати, прикрившись свитою (І. Нечуй-Левицький);

Ми сяк-так помостилися, постелилися і полягали спати (Леся Українка);

Гадаючи, що Ганна спить, Мотя тихенько причинила за собою двері, роздяглась і постелилася, так і не вмикаючи світла (В. Козаченко).