постелитися

ПОСТЕЛИ́ТИСЯ, стелю́ся, сте́лишся, док.

1. Прилягаючи до поверхні чого-небудь, вкрити її.

[Аврелія:] Щоб я забула арену золоту, — хай злототкані постеляться під ноги килими (Л. Укр., III, 1952, 283);

Хлопчик побачив, що тепер уже розцвіли всі кульбабині подружки, і навколо немов постелився ніжний золотий килим (Донч., VI, 1957, 497);

// Розростися, вкривши поверхню землі (про рослини).

Ой, через межку зелений горошок та постелився, Козак до дівчини через люди та й поклонився (Укр.. лір. пісні, 1958, 325);

Сріблястим килимком постелилося ведмеже вухо (Ю. Янов., Мир, 1956, 144);

// Поширитися на поверхні або низько над поверхнею землі, моря (про світло, тінь, дим і т. ін.).

М’яке, всюди рівне, без початку і кінця світло благосно постелилося на всім, не положивши тіней (Хотк., II, 1966, 55);

Туман постелився над болотом; *Образно. Виляски від нього [сміху] луною постелились над водою (Коз., Вибр., 1947, 72);

// Простягтися далеко навкруги або в певному напрямку; розлягтися, пролягти.

Доріжка вузенька, і коли вона постелеться в долину, назустріч вискочать молоденькі хатки, а далі, як худоба на толоці, хліви, хати, клуні (Панч, II, 1956, 391);

*Образно. Постелилася безкрайна далина І море голубе прекрасної блакиті (Турч., Земле моя.., 1961, 19).

Постели́лася (посте́литься) доро́га (путь і т. ін.) кому яка — визначилась (визначиться) майбутня, дальша доля кого-небудь; певним чином (щасливо чи нещасливо) буде проходити чиєсь життя.

Всіх се́рця здавила таємна тривога, Бо всім постелилась терниста дорога (Фр., XIII, 1954, 95);

Хай тобі́ (Вам) легка́ (щасли́ва) путь (доро́га) посте́литься — побажання доброї дороги, щасливої долі.

— Хай тобі легка путь постелиться (Ю. Янов., І, 1954, 72).

2. Приготувати, послати собі постіль для спання.

Голодна Василина попоїла кулешу, постелилась між двома молодицями й лягла спати, прикрившись свитою (Н.-Лев., II, 1956, 101);

Ми сяк-так помостилися, постелилися і полягали спати (Л. Укр., III, 1952, 572);

Гадаючи, що Ганна спить, Мотя тихенько причинила за собою двері, роздяглась і постелилася, так і не вмикаючи світла (Коз., Сальвія, 1959, 68).