родити

Боже, роди і на тоти, що скачуть через плоти.

Зароди Боже так багато, щоб і собаки мали доволі що їсти.

Де родилась моя мила, там її й кропива мила.

У ріднім місці все милійше нам представляється.

Не родися красне, але щасне.

Сама краса не робить нікого щасливим, а може бути причиною нещастя.

Не родися вродливим, а родися щасливим.

Значіння, що й попереднє.

Не родить рілля, а Божа воля.

Без Божої волі нічого не вродить.

Родися та вдайся, а ні, то скапарайся.

Як має бути, то хай буде щось гідне, а ні, то ніяке.

Хто народився, то до чогось пригодився.

Кожен здібний до якогось заняття.

Як Бог зародить, то нікому не шкодить.

У кожнього достаток та вдоволення.

Одна мати родить, та не один розум дає.

В однієї матері можуть бути різні діти.

Родився малим, виріс п’яним, умер старим і так прожив, що й світу не бачив.

Іронічний жарт про пияка.

Умієш дитя родити, умій і навчити.

Повчання батькам.

Що може вродить камінна гора, коли в ній води нема.

Про неврожайне поле на горбі, де є багато каміння і нема води.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. родити — роди́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. родити — Народжувати, по-, П. спричиняти; (відвагу) будити, викликати; (- ниву) давати <�приносити> врожай <�плоди>, плодоносити; (на грунті) рости, виростати. Словник синонімів Караванського
  3. родити — роджу, родиш, недок. і док., перех. і без додатка. 1》 Давати життя дитині (дітям) під час пологів (про жінку). || розм. Ставати батьком. 2》 тільки недок., перен. Давати початок чому-небудь, бути причиною появи чогось, створювати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. родити — (байстрюка) копилитися, скопилитися Словник чужослів Павло Штепа
  5. родити — РОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, недок. і док. 1. кого, що і без прям. дод. Давати життя дитині (дітям) під час пологів (про жінку). Умієш дітей родить – умій же їх і вчить (прислів'я); Якраз мачуха була вагітна, повесні мала родити (А. Словник української мови у 20 томах
  6. родити — роди́ти: ◊ голий як го ма́ти роди́ла → голий ◊ сло́ня роди́ти → слонь Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. родити — не ро́дить у черепку́ в кого, зневажл.Хто-небудь розумово відсталий, ненормальний. І в них (у дорослих) теж чогось вискакували клепки,.. не варив баняк, у голові літали джмелі, замість мізків росла капуста, не родило в черепку, не було лою під чуприною (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
  8. родити — НАРОДИ́ТИ кого (про жінку або самицю тварини — дати життя дитині чи дітям або маляті чи малятам), РОДИ́ТИ, УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), ПОРОДИ́ТИ рідше, ЗРОДИ́ТИ рідше, СПОРОДИ́ТИ розм., ЗНАЙТИ́ (НАЙТИ́) розм., РОЗСИ́ПАТИСЯ ким, розм.; СПОВИ́ТИ поет. Словник синонімів української мови
  9. родити — РОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, недок. і док., перех. і без додатка. 1. Давати життя дитині (дітям) під час пологів (про жінку). Умієш дітей родить — умій же їх і вчить (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  10. родити — Родити, -джу, -диш гл. 1) Родить, производить. Раз мати родила, раз і емірати. Ном. № 4268. Нам Бога не вчить, як хліб родить. Ном. № 35. 2) Родить, давать урожай. На одвороті гречка родить. Ном. № 4194. Словник української мови Грінченка