родити

РОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, недок. і док.

1. кого, що і без прям. дод. Давати життя дитині (дітям) під час пологів (про жінку).

Умієш дітей родить – умій же їх і вчить (прислів'я);

Якраз мачуха була вагітна, повесні мала родити (А. Головко);

А тебе покине [дитина] Калікою на розпутті, Щоб собак дражнила. Та ще й вилає. За те, бач, Що на світ родила (Т. Шевченко);

* Образно. Полтавщина, як відомо, абияких хлопців не родить, там хороша порода людей... (О. Копиленко);

// розм. Ставати батьком.

[Храпко (тремтячи, до сина):] А що я тебе не родив або, родивши, своїми руками задавив, ніж мені від тебе отаке чути! (Панас Мирний).

2. тільки недок., що і без дод., перен. Давати початок чому-небудь, бути причиною появи чогось, створювати що-небудь.

Біда біду, говорять, родить (І. Котляревський);

– Знають пан маршалок, гроші гроші родять, проценти ростуть (І. Франко);

П'яний туман повивав йому голову, родив химери, дикі бажання і лють (М. Коцюбинський);

// Пробуджувати, викликати що-небудь у когось.

– Таємниця хвилює, страшить, але вона родить і сміливість та зухвальство (Ю. Смолич);

Такі звичайні, прості, земні обличчя космонавтів .. родили в ній відчуття неміряних, бездонних та холодних космічних просторів (В. Козаченко);

Ходить пісня поміж працюючих людей, згуртовує їх, ріднить, веселить їм серце, родить надію на краще (П. Колесник).

3. що і без прям. дод., тільки недок. Приносити плоди, давати урожай (про рослини, землю).

Де господар не ходить, там нивка не родить (Номис);

Земля стогне, пісна, безсила, подерта на латочки. І замість покорму дає свою кров. Не хліб, а кукіль родить, будяки, хопту (М. Коцюбинський);

Виросли, мабуть, за ці роки верби та тополі біля криниці. А вишні, мабуть, уже родять (А. Головко);

// без дод. Виростати, спіти (про зерно, ягоди, плоди, овочі).

Всьому світу відомо, який пісний ґрунт на Голій горі; на гологірському ґрунті родить лише овес, біб та картопля (С. Чорнобривець);

– Моя батьківщина – на Данелевщині. Пшеничка там родила, житечко, просо (Григорій Тютюнник);

Над самою стежкою .. росла стара яблуня, на якій родили червоні смугасті яблука (П. Панч);

– Так на цьому ж мочарі нічого не родить. З'їли ви за вік із нього хоч одну картоплину чи огірок? (М. Стельмах);

// безос.

– Рука в мене .. така легка, ніде було так не родило, як там, де я [сіяв] (О. Довженко).

◇ І світ не роди́в тако́го (тако́ї) див. світ²;

(1) Не ро́дить у черепку́ в кого, зневажл. – хто-небудь розумово відсталий, недостатньо кмітливий.

І в них [у дорослих] теж чогось вискакували клепки, .. не варив баняк, у голові літали джмелі, замість мізків росла капуста, не родило в черепку, не було лою під чуприною (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. родити — роди́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. родити — Народжувати, по-, П. спричиняти; (відвагу) будити, викликати; (- ниву) давати <�приносити> врожай <�плоди>, плодоносити; (на грунті) рости, виростати. Словник синонімів Караванського
  3. родити — роджу, родиш, недок. і док., перех. і без додатка. 1》 Давати життя дитині (дітям) під час пологів (про жінку). || розм. Ставати батьком. 2》 тільки недок., перен. Давати початок чому-небудь, бути причиною появи чогось, створювати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. родити — (байстрюка) копилитися, скопилитися Словник чужослів Павло Штепа
  5. родити — роди́ти: ◊ голий як го ма́ти роди́ла → голий ◊ сло́ня роди́ти → слонь Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. родити — Боже, роди і на тоти, що скачуть через плоти. Зароди Боже так багато, щоб і собаки мали доволі що їсти. Де родилась моя мила, там її й кропива мила. У ріднім місці все милійше нам представляється. Не родися красне, але щасне. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. родити — не ро́дить у черепку́ в кого, зневажл.Хто-небудь розумово відсталий, ненормальний. І в них (у дорослих) теж чогось вискакували клепки,.. не варив баняк, у голові літали джмелі, замість мізків росла капуста, не родило в черепку, не було лою під чуприною (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
  8. родити — НАРОДИ́ТИ кого (про жінку або самицю тварини — дати життя дитині чи дітям або маляті чи малятам), РОДИ́ТИ, УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), ПОРОДИ́ТИ рідше, ЗРОДИ́ТИ рідше, СПОРОДИ́ТИ розм., ЗНАЙТИ́ (НАЙТИ́) розм., РОЗСИ́ПАТИСЯ ким, розм.; СПОВИ́ТИ поет. Словник синонімів української мови
  9. родити — РОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, недок. і док., перех. і без додатка. 1. Давати життя дитині (дітям) під час пологів (про жінку). Умієш дітей родить — умій же їх і вчить (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  10. родити — Родити, -джу, -диш гл. 1) Родить, производить. Раз мати родила, раз і емірати. Ном. № 4268. Нам Бога не вчить, як хліб родить. Ном. № 35. 2) Родить, давать урожай. На одвороті гречка родить. Ном. № 4194. Словник української мови Грінченка