родити

РОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, недок. і док.

1. кого, що і без прям. дод. Давати життя дитині (дітям) під час пологів (про жінку).

Умієш дітей родить – умій же їх і вчить (прислів'я);

Якраз мачуха була вагітна, повесні мала родити (А. Головко);

А тебе покине [дитина] Калікою на розпутті, Щоб собак дражнила. Та ще й вилає. За те, бач, Що на світ родила (Т. Шевченко);

* Образно. Полтавщина, як відомо, абияких хлопців не родить, там хороша порода людей... (О. Копиленко);

// розм. Ставати батьком.

[Храпко (тремтячи, до сина):] А що я тебе не родив або, родивши, своїми руками задавив, ніж мені від тебе отаке чути! (Панас Мирний).

2. тільки недок., що і без дод., перен. Давати початок чому-небудь, бути причиною появи чогось, створювати що-небудь.

Біда біду, говорять, родить (І. Котляревський);

– Знають пан маршалок, гроші гроші родять, проценти ростуть (І. Франко);

П'яний туман повивав йому голову, родив химери, дикі бажання і лють (М. Коцюбинський);

// Пробуджувати, викликати що-небудь у когось.

– Таємниця хвилює, страшить, але вона родить і сміливість та зухвальство (Ю. Смолич);

Такі звичайні, прості, земні обличчя космонавтів .. родили в ній відчуття неміряних, бездонних та холодних космічних просторів (В. Козаченко);

Ходить пісня поміж працюючих людей, згуртовує їх, ріднить, веселить їм серце, родить надію на краще (П. Колесник).

3. що і без прям. дод., тільки недок. Приносити плоди, давати урожай (про рослини, землю).

Де господар не ходить, там нивка не родить (Номис);

Земля стогне, пісна, безсила, подерта на латочки. І замість покорму дає свою кров. Не хліб, а кукіль родить, будяки, хопту (М. Коцюбинський);

Виросли, мабуть, за ці роки верби та тополі біля криниці. А вишні, мабуть, уже родять (А. Головко);

// без дод. Виростати, спіти (про зерно, ягоди, плоди, овочі).

Всьому світу відомо, який пісний ґрунт на Голій горі; на гологірському ґрунті родить лише овес, біб та картопля (С. Чорнобривець);

– Моя батьківщина – на Данелевщині. Пшеничка там родила, житечко, просо (Григорій Тютюнник);

Над самою стежкою .. росла стара яблуня, на якій родили червоні смугасті яблука (П. Панч);

– Так на цьому ж мочарі нічого не родить. З'їли ви за вік із нього хоч одну картоплину чи огірок? (М. Стельмах);

// безос.

– Рука в мене .. така легка, ніде було так не родило, як там, де я [сіяв] (О. Довженко).

◇ І світ не роди́в тако́го (тако́ї) див. світ²;

(1) Не ро́дить у черепку́ в кого, зневажл. – хто-небудь розумово відсталий, недостатньо кмітливий.

І в них [у дорослих] теж чогось вискакували клепки, .. не варив баняк, у голові літали джмелі, замість мізків росла капуста, не родило в черепку, не було лою під чуприною (М. Стельмах).