1. Приповідки або українсько-народня філософія

роздирати

Хоч волами роздирай.

Ніяк не можуть розійтися.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роздирати — (різкими рухами роз'єднувати на частини) розривати, (сильно) розпанахувати, (про дерево) розчахувати. Словник синонімів Полюги
  2. роздирати — роздира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. роздирати — Дерти, розривати; (здобич) загризати; (хмари) розтинати; (очі) продирати; (рот) ВУЛ. розкривати; (вуха) вражати, дратувати, подразнювати; (душу) шматувати; (громаду, чварами) П. підтинати, роз'єднувати, послаблювати. Словник синонімів Караванського
  4. роздирати — див. рвати Словник синонімів Вусика
  5. роздирати — -аю, -аєш, недок., роздерти і розідрати, роздеру, роздереш; мин. ч. роздер, -дерла, -дерло і розідрав, -драла, -драло; наказ. сп. роздери; док., перех. 1》 Розривати на шматки. || Робити порваним, дірявим. || Роздрібнювати, розмелювати зерно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. роздирати — РОЗДИРА́ТИ, а́ю, ає́ш, недок., РОЗДЕ́РТИ, РОЗІДРА́ТИ, роздеру́, роздере́ш; мин. ч. розде́р, де́рла, ло, розідра́в, дра́ла, ло; наказ. сп. роздери́; док., що, рідко кого. 1. що. Розривати на шматки. Словник української мови у 20 томах
  7. роздирати — роздира́ти / розде́рти се́рце (ду́шу) (на шматки́ (по шматка́х)), перев. чиє (чию), кому і без додатка. Глибоко засмучувати, хвилювати, бентежити. Залізняк попереду.. А за ним німий Ярема .. Тяжко йому, Тяжко, а не плаче, Ні, не плаче: змія люта.. Фразеологічний словник української мови
  8. роздирати — ДРЯ́ПАТИ (чіпляти, шкребти чимсь гострим, твердим якусь поверхню, часто залишаючи подряпини), ШКРЯ́БАТИ, ДРЯ́ПАТИСЯ, ДЕ́РТИ розм., ДРА́ТИ розм., СКОРО́ДИТИ розм.; РОЗДРЯ́ПУВАТИ, РОЗДИРА́ТИ, ОБДИРА́ТИ (робити глибокі подряпини — перев. на шкірі). — Док. Словник синонімів української мови
  9. роздирати — Роздира́ти, -ра́ю, -ра́єш; розде́рти, -деру́, -дере́ш; розде́р, -де́рла; розде́рши; роздери́, -рі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. роздирати — РОЗДИРА́ТИ, а́ю, ає́ш, недок., РОЗДЕ́РТИ і РОЗІДРА́ТИ, роздеру́, роздере́ш; мин. ч. розде́р, де́рла, ло, розідра́в, дра́ла, ло; наказ. сп. роздери́; док., перех. 1. Розривати на шматки. Словник української мови в 11 томах
  11. роздирати — Роздира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. роздерти, -деру, -реш, гл. 1) Разрывать, разорвать, раздирать, разодрать. Розідрав сорочку. 2) Растерзывать, растерзать. Чорти роздерли батька. Рудч. Ск. І. 70. Хорти.... роздеруть. Ном. № 12574. Словник української мови Грінченка