1. Приповідки або українсько-народня філософія

справити

Але справив його на один бік.

Побив дуже, що нема надії на видужання.

Іди куда справився.

Від свого пляну не відступай.

Хто хоче що справити, мусить забавити.

Щоб зробити добре діло, на те треба часу.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. справити — Справити ( = скерувати) [MО,IV] Словник з творів Івана Франка
  2. справити — спра́вити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. справити — Спра́вити1, справля́ти. 1. Завдати (клопотів, жалю тощо), спричинити, викликати, зробити (приємність, втіху тощо). Се не справляє мені ніяку приятність, і певно прикрійше мені говорити в тій Вис[окій]Палаті такі гіркі слова (Б. Українська літературна мова на Буковині
  4. справити — див. справляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. справити — СПРА́ВИТИ див. справля́ти. Словник української мови у 20 томах
  6. справити — спра́вити: ◊ ля́нє спра́вити → лянє Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. справити — спра́вити парню́. Вилаяти, покарати, побити кого-небудь. — Ходи, небоже, зараз я тобі справлю парню! — сказав Іван, ухопив Микиту за обшивку й таки виніс до сіней (Л. Мартович). хіба́ що (ті́льки) моги́ла ви́править кого. Фразеологічний словник української мови
  8. справити — ВИПРАВЛЯ́ТИ (усуваючи хиби, вади, помилки, робити правильним), ПОПРАВЛЯ́ТИ, КОРЕКТУВА́ТИ книжн., КОРИГУВА́ТИ книжн., ПЕРЕПРАВЛЯ́ТИ розм.; ПРА́ВИТИ, РЕДАГУВА́ТИ, ВИЧИ́ТУВАТИ, СПРАВЛЯ́ТИ розм. (у тексті). — Док. Словник синонімів української мови
  9. справити — Спра́вити, -влю, -виш, -влять, справ, спра́вмо, спра́вте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. справити — СПРА́ВИТИ див. справля́ти. Словник української мови в 11 томах
  11. справити — Справити, -ся см. справляти, -ся. Словник української мови Грінченка