1. Українська літературна мова на Буковині

справити

Спра́вити1, справля́ти.

1. Завдати (клопотів, жалю тощо), спричинити, викликати, зробити (приємність, втіху тощо). Се не справляє мені ніяку приятність, і певно прикрійше мені говорити в тій Вис[окій]Палаті такі гіркі слова (Б., 1895, 6, 2); Около хованя більших домашних зьвірят більше заходу, бо треба на то багато паші, часу до роботи та гроший і т. и., а ховане крілика не справляє майже ніяких трудностий, бо тою працею можуть займати ся навіть і діти, коли привчені до того (Товариш, 1908, 101); Відколи з нею сходиться, стає з дня на день гірший, лінивіший і твердіший, справляє всім лише гризоту та жаль (Коб., Земля, 254); Велику втіху справляли дітворі “маївки прогулянки до недалекого лісу, в котрих брали участь батьки і старші свояки (Галіп, Спомини, ч. 1-2, 155).

2. Влаштувати. Рік-річно в пам'ять основаня товариства “Союзъ ” справляє комерс або, як у статутах записано, “кабакъ" (4. ХІІ. 1876), на якім бувають звичайно старші Русини і представники академічних неруських товариств, що “жили" з „Союзом” [...] Пісня, українська пісня притягала і чужих і своїх на вечерки та комерси “Союза” і товариство такаю романтичною (з нашого теперішнього становища) роботою робило своє, робило богато (Сімович, 1908, 505)

// пол. sprawić, sprawiać (ból, kłopoty, sawód) — 1) завдати (болю, клопоту, розчарування), спричинити, викликати (hałas — галас, duże wrażenie — сильне, глибоке враження), sprawić przyjemność — зробити приємність (втіху), втішити, 2) влаштувати (wesele — весілля, pogrzeb — похорон).

Спра́вити2, справля́ти. Виправляти (помилки тощо). В останних, проте, днях, як ока в голові, бережім нашої справи. Осьвідомлюймо і переконуймо людий, контролюймо виборчі карти, виповнюймо і справляймо їх (Б., 1907, 49, 1); Щодо моєї рукописі, то прошу ласкаво лиш переписувати і орфографічні похибки справляти або, може, як де якийсь одинокий блуд, зле сказане слово, що надто впадає в око, то также прошу поправити (Коб., Листи, 206, 643)

// порівн. рос. исправить, исправлять — виправити, поправити (помилки тощо); пол. naprawić błąd — виправити помилку.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. справити — Справити ( = скерувати) [MО,IV] Словник з творів Івана Франка
  2. справити — спра́вити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. справити — див. справляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. справити — СПРА́ВИТИ див. справля́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. справити — спра́вити: ◊ ля́нє спра́вити → лянє Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. справити — Але справив його на один бік. Побив дуже, що нема надії на видужання. Іди куда справився. Від свого пляну не відступай. Хто хоче що справити, мусить забавити. Щоб зробити добре діло, на те треба часу. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. справити — спра́вити парню́. Вилаяти, покарати, побити кого-небудь. — Ходи, небоже, зараз я тобі справлю парню! — сказав Іван, ухопив Микиту за обшивку й таки виніс до сіней (Л. Мартович). хіба́ що (ті́льки) моги́ла ви́править кого. Фразеологічний словник української мови
  8. справити — ВИПРАВЛЯ́ТИ (усуваючи хиби, вади, помилки, робити правильним), ПОПРАВЛЯ́ТИ, КОРЕКТУВА́ТИ книжн., КОРИГУВА́ТИ книжн., ПЕРЕПРАВЛЯ́ТИ розм.; ПРА́ВИТИ, РЕДАГУВА́ТИ, ВИЧИ́ТУВАТИ, СПРАВЛЯ́ТИ розм. (у тексті). — Док. Словник синонімів української мови
  9. справити — Спра́вити, -влю, -виш, -влять, справ, спра́вмо, спра́вте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. справити — СПРА́ВИТИ див. справля́ти. Словник української мови в 11 томах
  11. справити — Справити, -ся см. справляти, -ся. Словник української мови Грінченка