1. Приповідки або українсько-народня філософія

умити

Він і не вмився до неї.

Він не гідний її.

Умив руки від нього, як Пилат від Христа.

Зробив чоловікові найбільшу кривду ще й удає невинного. Умивання рук у давнині означало невинність у справі, непрнчастність у каранню на смерть.

Ходить, як невмитий.

Ходить мов сплячий. Умнттям лиця розбуджуємо себе з заслання.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умити — уми́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. умити — УМИ́ТИ див. умива́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. умити — див. умивати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. умити — умива́ти / уми́ти ру́ки, книжн. Ухилятися від участі в якій-небудь справі, знімати з себе відповідальність. Отже, коли у вас .. є хоч крапля любові до свого народу, коли ви не Пілат, що гордо умиває руки, а син народу, ..боріться проти Гітлера (О. Фразеологічний словник української мови
  5. умити — МИ́ТИ кого, що і без додатка (очищати від бруду водою або іншою рідиною), ВИМИВА́ТИ, БА́НИТИ діал.; ПОЛОСКА́ТИ (перев. речі, посуд); ЗМИВА́ТИ (з чогось); ВІДМИВА́ТИ (від чогось); ШАРУВА́ТИ розм., ВИШАРО́ВУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. умити — Уми́ти, уми́ю, уми́єш; уми́й, уми́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. умити — УМИ́ТИ див. умива́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. умити — Умити, -ся см. умивати, -ся. Словник української мови Грінченка