індик

Значення в інших словниках

1. індик — Гиндик, трухан, дундук Словник чужослів Павло Штепа
2. індик — інди́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
3. індик — і́ндик: ◊ і́ндик ду́мав, ду́мав, аж в зу́пу попа́в говорять тому, хто надто довго розмірковує, філософствує (ср, ст) ◊ і́ндик ду́мав, ду́мав, аж йому́ голову втя́ли = і́ндик ду́мав, ду́мав, аж в зу́пу попа́в (ст): Не філософуйте і не думайте забагато... Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. індик — -а, ч. 1》 Великий свійський птах родини фазанових, якого вирощують на м'ясо; самець індички; індійський півень. 2》 Страва з м'яса цього птаха. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. індик — Птах ряду куроподібних, заселяє ліси Пн. Америки; довж. самця бл. 127 см; літає неохоче, може довго мандрувати пішки; протопласт домашнього і. Універсальний словник-енциклопедія
6. індик — як (мов, ні́би і т. ін.) інди́к, зі сл. напри́ндитися, наду́тися і т. ін. Сильно, дуже. Управитель сидить, наприндивсь як індик (П. Панч); А Карпо й собі надувся мов індик (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
7. індик — ІНДИ́К (свійський птах родини фазанових), ДУНДУ́К розм., ГИНДИ́К діал., ТРУХА́Н діал. Ліля у нас хазяйка: годує індиків, качок і голубів (Леся Українка); Гнуться столи, гнуться Під смачними пирогами, Під гиндиками й качками (Л. Словник синонімів української мови
8. індик — Гинди́к і інди́к, -ка; -ди́ки, -ків інди́к і гинди́к, -ка; -ди́ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. індик — ІНДИ́К, а, ч. 1. Великий свійський птах родини фазанових, якого вирощують на м’ясо; самець індички; індійський півень. — Вимети хату, внеси дрова, Посип індикам, гусям дай (Шевч. Словник української мови в 11 томах