1. Словник української мови в 11 томах

індик

ІНДИ́К, а, ч.

1. Великий свійський птах родини фазанових, якого вирощують на м’ясо; самець індички; індійський півень.

— Вимети хату, внеси дрова, Посип індикам, гусям дай (Шевч., І, 1951, 84);

Кури і качки проходжувалися по подвір’ю, а надутий, вічно сердитий і булькітливий індик.. панував над усіма (Фр., III, 1950, 233);

Індики ціняться за ніжне, соковите м’ясо білого кольору. Це великі птахи. Вони, як і кури, мають міцні ноги й короткі крила (Зоол., 1957, 130);

*У порівн. А Карпо й собі надувся, мов індик (Коцюб., І, 1955, 302).

2. Страва з м’яса цього птаха.

Тут їли.. Свинячу голову до хріну І локшину на переміну, Потім з підлевою [підливою] індик (Котл., І, 1952, 72);

Обід помалу доходив до кінця, коли подали індика, гостям поналивано шампану (Фр., VII, 1951, 341).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. індик — Гиндик, трухан, дундук Словник чужослів Павло Штепа
  2. індик — інди́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. індик — і́ндик: ◊ і́ндик ду́мав, ду́мав, аж в зу́пу попа́в говорять тому, хто надто довго розмірковує, філософствує (ср, ст) ◊ і́ндик ду́мав, ду́мав, аж йому́ голову втя́ли = і́ндик ду́мав, ду́мав, аж в зу́пу попа́в (ст): Не філософуйте і не думайте забагато... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. індик — Індик думав та й зарізали його, аби не здох. Жартують з того, хто багато думає. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. індик — -а, ч. 1》 Великий свійський птах родини фазанових, якого вирощують на м'ясо; самець індички; індійський півень. 2》 Страва з м'яса цього птаха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. індик — Птах ряду куроподібних, заселяє ліси Пн. Америки; довж. самця бл. 127 см; літає неохоче, може довго мандрувати пішки; протопласт домашнього і. Універсальний словник-енциклопедія
  7. індик — як (мов, ні́би і т. ін.) інди́к, зі сл. напри́ндитися, наду́тися і т. ін. Сильно, дуже. Управитель сидить, наприндивсь як індик (П. Панч); А Карпо й собі надувся мов індик (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
  8. індик — ІНДИ́К (свійський птах родини фазанових), ДУНДУ́К розм., ГИНДИ́К діал., ТРУХА́Н діал. Ліля у нас хазяйка: годує індиків, качок і голубів (Леся Українка); Гнуться столи, гнуться Під смачними пирогами, Під гиндиками й качками (Л. Словник синонімів української мови
  9. індик — Гинди́к і інди́к, -ка; -ди́ки, -ків інди́к і гинди́к, -ка; -ди́ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)