губка

Значення в інших словниках

1. губка — гу́бка 1 іменник жіночого роду частина обличчя гу́бка 2 іменник жіночого роду, істота тварина гу́бка 3 іменник жіночого роду предмет для витирання гу́бка 4 іменник жіночого роду тіло гриба-трутовика Орфографічний словник української мови
2. губка — I -и, ж. Зменш.-пестл. до губа I 1). II -и, ж. 1》 перев. мн. Найпростіші багатоклітинні безхребетні тварини, що живуть перев. у теплих морях і ведуть сидячий спосіб життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. губка — ду́ти гу́би. Сердитися, ображатися на кого-небудь. Федір пішов на квартиру. Мати сердилась, сестри дули губи.., а він не звертав на те уваги (Ю. Збанацький). ду́ти гу́бки. Що захочеться Катрусі, Зроблять тьоті та бабусі. Фразеологічний словник української мови
4. губка — ТРУТОВИ́К (гриб), ТРУТ, ГУ́БКА, ЧИР діал. Щоб позбутися трутовиків, які виснажують дерева і викликають гниття деревини, потрібно плодові тіла грибів вирізати і спалити, місця зрізів дезінфікувати (з газети); В лісі пастух, З бука чиру надерши... Словник синонімів української мови
5. губка — Гу́бка, -бки, -бці; гу́бки, гу́бок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. губка — ГУ́БКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до губа́¹ 1 Мала Целінка морщила брівки, ламала губки і з загніваним личком кричала за ним (Фр., II, 1950, 321); Клавочка хитрувато глянула на Білогруда, манірно стиснула губки і неквапом розписалась (Ю. Бедзик, Полки.. Словник української мови в 11 томах
7. губка — Губка, -ки ж. 1) ум. отъ губа. Коли гроші кажуть, то всі мусять губки постулювати. Ном. № 1426. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую. Чуб. V. 65. 2) Древесный грибъ, трутнякъ. Полт. Polyporus. ЗЮЗО. І. 132. Під пеньком губка. Ном. № 5396. Словник української мови Грінченка