каплиця
капли́ця
Церковна споруда, у якій при потребі з дозволу єпископа можна здійснювати богослужіння, споруджена в місцях, де немає церкви або ж на честь визначної для певної місцевості священної особи чи події; молитовниця
Джерело:
Словник церковно-обрядової термінології
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каплиця — капли́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- каплиця — див. ЦЕРКВА. Словник синонімів Караванського
- каплиця — [каплиц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
- каплиця — -і, ж. У християн – невеличка споруда без вівтаря для відправ і молитов. Великий тлумачний словник сучасної мови
- каплиця — Капли́ця, -ці, -цею; -ли́ці, -ли́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- каплиця — КАПЛИ́ЦЯ, і, ж. У християн — невеличка споруда без вівтаря для відправ і молитов. Прийшли в каплицю перед Феба, Еней поклони бити став (Котл., І, 1952, 119); У балці й поховали [Максима]. Чималу каплицю Поставили громадою (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- каплиця — (польс. < лат. — вміщати) 1. Невелика культова будівля без вівтаря, але з іконами, яка спочатку зводилась над поховальною криптою (порівн. капела). У православних... Архітектура і монументальне мистецтво
- каплиця — Капли́ця, -ці ж. Часовня. І в віфліємськую каплицю пішов молиться вірний Гус. Шевч. ІІ. 33. Ой ходімо у каплицю, Богу помолюся. У нас каплиця, а не церква. О. 1861. XI. 108. ум. капличка. На пригорі, ніби капличка, козацька церква невеличка. Шевч. 407. Словник української мови Грінченка