каплиця

(польс. < лат. — вміщати)

1. Невелика культова будівля без вівтаря, але з іконами, яка спочатку зводилась над поховальною криптою (порівн. капела). У православних К. не здійснювалось головних богослужінь, а лише добові служби (у давнину "часи" — звідкіля й російська назва "часовня").

2. Будівля у вигляді християнської пам'ятки над джерелом або на місці колишньої церкви. К. також зводились в селах, на міських площах, кладовищах. Крім них існували:

~ домова — призначене для молитов спеціальне приміщення у палаці, великому особняку.

~ дорожня — будівля вздовж шляху між населеними пунктами для молитов подорожніх. До цього підтипу відносились і прощі.

~ монастирська — будівля на згадку прочанам про колишню обитель або призначена для збирання пожертвувань.

~ общинна — окрема будівля при парафіяльному храмі, де здійснювались хрещення, відправа, панахида.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каплиця — див. ЦЕРКВА. Словник синонімів Караванського
  2. каплиця — -і, ж. У християн – невеличка споруда без вівтаря для відправ і молитов. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. каплиця — [каплиц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  4. каплиця — капли́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. каплиця — КАПЛИ́ЦЯ, і, ж. У християн — невеличка споруда без вівтаря для відправ і молитов. Прийшли в каплицю перед Феба, Еней поклони бити став (Котл., І, 1952, 119); У балці й поховали [Максима]. Чималу каплицю Поставили громадою (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  6. каплиця — Капли́ця, -ці ж. Часовня. І в віфліємськую каплицю пішов молиться вірний Гус. Шевч. ІІ. 33. Ой ходімо у каплицю, Богу помолюся. У нас каплиця, а не церква. О. 1861. XI. 108. ум. капличка. На пригорі, ніби капличка, козацька церква невеличка. Шевч. 407. Словник української мови Грінченка
  7. каплиця — Церковна споруда, у якій при потребі з дозволу єпископа можна здійснювати богослужіння, споруджена в місцях, де немає церкви або ж на честь визначної для певної місцевості священної особи чи події; молитовниця Словник церковно-обрядової термінології
  8. каплиця — Капли́ця, -ці, -цею; -ли́ці, -ли́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)