капела

(італ. < лат. — вміщати)

1. Маленький католицький храм типу каплиці, іноді подібно православному приділу знаходився всередині собору або прибудовувався до нього. Призначався для приватного вівтаря або збереження реліквій, інколи служив усипальнею. Від назви споруди походить термін, що означає зібрання духовних осіб, хор півчих.

2. Католицька або англіканська капличка, призначена для розміщення хору.

3. Домова християнська церква, що знаходилася всередині замка, палацу.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. капела — капе́ла іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. капела — -и, ж. 1》 Католицька чи англіканська каплиця, в якій розміщувався церковний хор. || Місце у католицькій церкві, де розміщувалися співаки. || Боковий вівтар. || Домашня церква (в замках, палацах). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. капела — (іт. cappella — каплиця, молільня) 1. Місце в католицькій церкві, де розміщувались співаки. 2. Церковний хор, що за правилами співав без супроводу, звідки й виник термін 'a cappella', щоозначає — спів у стилі капели, тобто без інструментального супроводу. Словник-довідник музичних термінів
  4. капела — капе́ла (лат. capella, італ. cappella, букв. – каплиця) 1. Хор півчих; мішаний ансамбль, що об’єднує співаків та інструменталістів; хор взагалі; іноді колектив виконавців-інструменталістів (напр. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. Капела — Найяскравіша зірка у сузір'ї Візничого. Універсальний словник-енциклопедія
  6. капела — ХОР (співочий колектив — виконавець вокальної музики з інструментальним супроводом або без нього), КАПЕ́ЛА, ГУРТ, КАПЕ́ЛІЯ заст.; ПІ́ВЧА (церковний). Народний хор; Академічний хор; Капела бандуристів. Словник синонімів української мови
  7. капела — КАПЕ́ЛА, и, ж. Хор співаків, а також змішаний ансамбль із співаків та музикантів. Була [в поміщика] з своїх дворових ціла капела, що славилась на всю губернію (Мирний, IV, 1955, 335); Селянську пісню дзвінкотонну Капела Кошиця співа (Еллан, І, 1958... Словник української мови в 11 томах