1. Словник-довідник музичних термінів

капела

(іт. cappella — каплиця, молільня)

1. Місце в католицькій церкві, де розміщувались співаки.

2. Церковний хор, що за правилами співав без супроводу, звідки й виник термін 'a cappella', щоозначає — спів у стилі капели, тобто без інструментального супроводу.

3. Великий висококваліфікований хоровий колектив, здатний виконувати будь-яку музику для хору з супроводом або без нього (Національна капела 'Думка', Санкт-Петербурзька академічна капела та інші).

4. капели, які виконують народну хорову музику в супроводі народних інструментів (капела бандуристів).

5. Оркестри особливого складу (військова капела, джазова капела, танцювальна капела тощо).

6. Великі симфонічні оркестри (Берлінська капела, Веймарська капела, Дрезденська капела і т. ін.)

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. капела — капе́ла іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. капела — -и, ж. 1》 Католицька чи англіканська каплиця, в якій розміщувався церковний хор. || Місце у католицькій церкві, де розміщувалися співаки. || Боковий вівтар. || Домашня церква (в замках, палацах). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. капела — капе́ла (лат. capella, італ. cappella, букв. – каплиця) 1. Хор півчих; мішаний ансамбль, що об’єднує співаків та інструменталістів; хор взагалі; іноді колектив виконавців-інструменталістів (напр. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. Капела — Найяскравіша зірка у сузір'ї Візничого. Універсальний словник-енциклопедія
  5. капела — ХОР (співочий колектив — виконавець вокальної музики з інструментальним супроводом або без нього), КАПЕ́ЛА, ГУРТ, КАПЕ́ЛІЯ заст.; ПІ́ВЧА (церковний). Народний хор; Академічний хор; Капела бандуристів. Словник синонімів української мови
  6. капела — КАПЕ́ЛА, и, ж. Хор співаків, а також змішаний ансамбль із співаків та музикантів. Була [в поміщика] з своїх дворових ціла капела, що славилась на всю губернію (Мирний, IV, 1955, 335); Селянську пісню дзвінкотонну Капела Кошиця співа (Еллан, І, 1958... Словник української мови в 11 томах
  7. капела — (італ. < лат. — вміщати) 1. Маленький католицький храм типу каплиці, іноді подібно православному приділу знаходився всередині собору або прибудовувався до нього. Призначався для приватного вівтаря або збереження реліквій, інколи служив усипальнею. Архітектура і монументальне мистецтво