каніфоль

(від лат. Colophonia resina — резина з Колофона) спеціальна смола, призначена для натирання волосу смичка інструментів з родини скрипкових для забезпечення тертя при видобуванні звуку.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каніфоль — каніфо́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. каніфоль — -і, ж. Ламка склоподібна речовина, що її добувають із живиці (у 1 знач.); уживається в деяких галузях виробництва, а також для натирання смичків струнних інструментів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. каніфоль — див. кольофонія Словник чужослів Павло Штепа
  4. каніфоль — каніфо́ль природна смола, що її добувають з живиці хвойних дерев; жовта або темно-червона тверда склоподібна речовина. Застосовують у виробництві лаків, мила, у паперовій промисловості тощо. Від назви давньогрецького м. Колофона в Малій Азії. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. каніфоль — Каніфо́ль, треба кольофо́нія Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. каніфоль — КАНІФО́ЛЬ, і, ж. Ламка склоподібна речовина, що її добувають із живиці (у 1 знач.); уживається в деяких галузях виробництва, а також для натирання смичків струнних інструментів. Словник української мови в 11 томах