каніфоль
(від лат. Colophonia resina — резина з Колофона) спеціальна смола, призначена для натирання волосу смичка інструментів з родини скрипкових для забезпечення тертя при видобуванні звуку.
Джерело:
Словник-довідник музичних термінів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каніфоль — каніфо́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- каніфоль — -і, ж. Ламка склоподібна речовина, що її добувають із живиці (у 1 знач.); уживається в деяких галузях виробництва, а також для натирання смичків струнних інструментів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- каніфоль — див. кольофонія Словник чужослів Павло Штепа
- каніфоль — каніфо́ль природна смола, що її добувають з живиці хвойних дерев; жовта або темно-червона тверда склоподібна речовина. Застосовують у виробництві лаків, мила, у паперовій промисловості тощо. Від назви давньогрецького м. Колофона в Малій Азії. Словник іншомовних слів Мельничука
- каніфоль — Каніфо́ль, треба кольофо́нія Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- каніфоль — КАНІФО́ЛЬ, і, ж. Ламка склоподібна речовина, що її добувають із живиці (у 1 знач.); уживається в деяких галузях виробництва, а також для натирання смичків струнних інструментів. Словник української мови в 11 томах