каніфоль
КАНІФО́ЛЬ, і, ж. Ламка склоподібна речовина, що її добувають із живиці (у 1 знач.); уживається в деяких галузях виробництва, а також для натирання смичків струнних інструментів.
Каніфоль і нафталін розчиняються в спирті, але не розчиняються у воді (Цікава хімія, 1954, 122);
Живиця містить близько 38 процентів скипидару.. і 62 проценти каніфолі (Наука.., 9, 1956, 18);
*У порівн. Я зовсім серйозно поділяю думку Кузьми Пруткова, що похвала потрібна талантові, як каніфоль — смичкові (Рильський, III, 1956, 415).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каніфоль — каніфо́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- каніфоль — -і, ж. Ламка склоподібна речовина, що її добувають із живиці (у 1 знач.); уживається в деяких галузях виробництва, а також для натирання смичків струнних інструментів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- каніфоль — див. кольофонія Словник чужослів Павло Штепа
- каніфоль — (від лат. Colophonia resina — резина з Колофона) спеціальна смола, призначена для натирання волосу смичка інструментів з родини скрипкових для забезпечення тертя при видобуванні звуку. Словник-довідник музичних термінів
- каніфоль — каніфо́ль природна смола, що її добувають з живиці хвойних дерев; жовта або темно-червона тверда склоподібна речовина. Застосовують у виробництві лаків, мила, у паперовій промисловості тощо. Від назви давньогрецького м. Колофона в Малій Азії. Словник іншомовних слів Мельничука
- каніфоль — Каніфо́ль, треба кольофо́нія Правописний словник Голоскевича (1929 р.)