оглашати

Значення в інших словниках

1. оглашати — оглаша́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. оглашати — -аю, -аєш, недок., огласити, -ашу, -асиш, док., церк., заст. Оголошувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оглашати — див. об'являти Словник чужослів Павло Штепа
4. оглашати — ОГЛАША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОГЛАСИ́ТИ, ашу́, аси́ш, док., що. 1. заст. Оголошувати. – Стражники їздили на конях, – розказував Грицько Вересай, – і оглашали, щоб люди писалися в ополчення (Ф. Словник української мови у 20 томах
5. оглашати — ОГОЛОСИ́ТИ ким, чим (публічно визнати кого-, що-небудь ким-, чим-небудь або яким-небудь), ПРОГОЛОСИ́ТИ, ОБ'ЯВИ́ТИ рідше, ОКРИЧА́ТИ рідше, ОГЛАСИ́ТИ заст. — Недок.: оголо́шувати, проголо́шувати, об'явля́ти, окри́чувати, оглаша́ти. Словник синонімів української мови
6. оглашати — ОГЛАША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОГЛАСИ́ТИ, ашу́, аси́ш, док., перех. 1. заст. Оголошувати. — Стражники їздили на конях, — розказував Грицько Вересай, — і оглашали, щоб люди писалися в ополчення (Бурл. Словник української мови в 11 томах
7. оглашати — Оглаша́ти, -ша́ю, -єш сов. в. огласи́ти, -шу, -сиш, гл. = оголошувати, оголосити. 1) Кожне стало оглашати звичний подарунок. Мкр. Н. 37. 2) Огласив я друком не одно вже своє й чуже компонування. К. (Хата, 1). 3) Огласили запорожці Брюховецького гетьманом. К. ЧР. Словник української мови Грінченка