1. Словник української мови у 20 томах

оглашати

ОГЛАША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОГЛАСИ́ТИ, ашу́, аси́ш, док., що.

1. заст. Оголошувати.

– Стражники їздили на конях, – розказував Грицько Вересай, – і оглашали, щоб люди писалися в ополчення (Ф. Бурлака);

А ви – юродиві – тим часом, Поки нездужає капрал, Ви огласили юродивим Святого лицаря! (Т. Шевченко).

2. рідко. Наповнювати голосними звуками.

Над озером панувала цілковита тиша. Тільки сполохане птаство, ширяючи в височині, оглашало околиці тривожним криком (Ю. Смолич).

3. церк. Оголошувати про чий-небудь наступний шлюб.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оглашати — оглаша́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. оглашати — див. оголошувати Словник церковно-обрядової термінології
  3. оглашати — -аю, -аєш, недок., огласити, -ашу, -асиш, док., церк., заст. Оголошувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оглашати — див. об'являти Словник чужослів Павло Штепа
  5. оглашати — ОГОЛОСИ́ТИ ким, чим (публічно визнати кого-, що-небудь ким-, чим-небудь або яким-небудь), ПРОГОЛОСИ́ТИ, ОБ'ЯВИ́ТИ рідше, ОКРИЧА́ТИ рідше, ОГЛАСИ́ТИ заст. — Недок.: оголо́шувати, проголо́шувати, об'явля́ти, окри́чувати, оглаша́ти. Словник синонімів української мови
  6. оглашати — ОГЛАША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОГЛАСИ́ТИ, ашу́, аси́ш, док., перех. 1. заст. Оголошувати. — Стражники їздили на конях, — розказував Грицько Вересай, — і оглашали, щоб люди писалися в ополчення (Бурл. Словник української мови в 11 томах
  7. оглашати — Оглаша́ти, -ша́ю, -єш сов. в. огласи́ти, -шу, -сиш, гл. = оголошувати, оголосити. 1) Кожне стало оглашати звичний подарунок. Мкр. Н. 37. 2) Огласив я друком не одно вже своє й чуже компонування. К. (Хата, 1). 3) Огласили запорожці Брюховецького гетьманом. К. ЧР. Словник української мови Грінченка