1. Словник церковно-обрядової термінології

прапор

пра́пор

див. хоругва

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прапор — (полотнище, що символізує щось) знамено, уроч. стяг, заст. корогва, хорогва. Словник синонімів Полюги
  2. прапор — пра́пор іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири пра́пори Орфографічний словник української мови
  3. прапор — Стяг, поет. знамено, штандарт, мор. вимпел, ц. корогва, короговка; (борні) П. ідея, гасло; прапорець; ім. ПРАПОРЩИК, у. підхорунжий. Словник синонімів Караванського
  4. прапор — Завівало, знамено і знамено, корогва, корогов, майва, полотнище (з прикметником), прапірець, прапорець, стяг, хоругва, хоругов, штандар, штандарт Фразеологічні синоніми: білий прапор; бойовий прапор; державний прапор; прапори Запорозької Січі; прапори розцвічування Словник синонімів Вусика
  5. прапор — -а, ч. 1》 Полотнище певного кольору чи поєднання кольорів, часто з певним зображенням, прикріплене до держална чи шнура; є офіційною емблемою держави, символом її суверенітету. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. прапор — ПРА́ПОР, а, ч. 1. Полотнище певного кольору чи поєднання кольорів, часто з певним зображенням, прикріплене до держална чи шнура; є офіційною емблемою держави, символом її суверенітету. Словник української мови у 20 томах
  7. прапор — ч. 1. -а, військ. Прапорщик. Найбільший плуг — це наш прапор. 2. ◇ Прапор в руки (поїзд назустріч; барабан за спину). А ти чого переживаєш: прапор йому в руки! Прапор тобі в жопу, вульг. — побажання «успіху» комусь. Словник сучасного українського сленгу
  8. прапор — 1 (-а) ч.; арм. Прапорщик. Я пригадую свого військового "прапора", котрий вражав мене поетикою своєї лайки, її величчю (Л. Подерв'янський: ПіК, 2001, № 13); <... Словник жарґонної лексики української мови
  9. прапор — Один з 2 осн. символів держави або його складової частини, також міста, інституції, організації, державних установ і достойників; прямокутна або квадратна тканина певного кольору. Універсальний словник-енциклопедія
  10. прапор — ви́соко трима́ти пра́пор (знаме́но́) чого, книжн. Дбати про репутацію, престиж чого-небудь; не допускати компрометування чогось. — Звичайно, ти, як інші, романів по госпіталях не крутив, прапор свого кохання тримав високо (О. Фразеологічний словник української мови
  11. прапор — ПРА́ПОР (полотнище, яке є емблемою країни, військової частини, організації і т. ін.), ЗНАМЕ́НО́ рідше, СТЯГ уроч., КОРОГВА́ (ХОРОГВА́) (КОРУГО́В) (ХОРУГО́В) (КОРУГВА́) (ХОРУГВА́) заст. (також військовий, бойовий); ШТАНДА́РТ перев. заст. Словник синонімів української мови
  12. прапор — Пра́пор і пра́пір, -пора; -пори́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. прапор — ПРА́ПОР, а, ч. 1. Полотнище певного кольору чи поєднання кольорів, часто з певним зображенням, прикріплене до держална чи шнура; є офіційною емблемою держави, символом її суверенітету. Словник української мови в 11 томах
  14. прапор — Прапор, -ра и -ру м. 1) = прапір. У головоньках червоний прапор постановили. Лукаш. 44. 2) Бѣлый платокъ, прибиваемый на могильномъ крестѣ. Мил. 169. 3) = папороть. Чуб. V. 1073. Словник української мови Грінченка