піст

1. Повне чи часткове утримання від уживання їжі або деяких її різновидів, що є зовнішнім виявом покаяння та покути, а також способом приготуваня до важливих подій у духовному житті; 2. Визначений Церквою період дня, тижня, року, коли обов'язкове таке утримання

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

піст — піст іменник чоловічого роду період утримання від споживання деяких страв або їжі взагалі, а також від інших насолод Орфографічний словник української мови
піст — посту, ч. За церковними правилами – невживання скоромної їжі. || Період невживання скоромної їжі. Великий тлумачний словник сучасної мови
піст — ПІСТ, по́сту, ч. За церковними правилами – невживання скоромної їжі. Вона худла і блідла, чуючись трохи ослабленою від посту при важкій праці у школі (М. Коцюбинський); В сиву давнину .. тут оселився пустельник, який проводив час у молитві й пості (М. Словник української мови у 20 томах
піст — В великім пості, не ходи в гості. Клопіт господині приймати гостеіі пісними стравами, які є обмежені. З самого говіння, не буде спасіння. Сам піст не принесе сгіасення душі, треба ще добрих діл. Говіти—постити. При пості добре збути гості. Приповідки або українсько-народня філософія
піст — Акт спокути, що полягає у тимчасовому обмеженні в задоволенні різних життєвих потреб, переважно у споживанні харчів; у католицизмі вирізняється п. суворий (в Сиропусну Середу й у Вел. П'ятницю) і т.зв. абстиненція (утримання від споживання м'ясних страв у п'ятниці). Універсальний словник-енциклопедія
піст — Піст, по́сту, -тові; пости́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
піст — ПІСТ, по́сту, ч. За церковними правилами — невживання скоромної їжі. Вона худла і блідла, чуючись трохи ослабленою від посту при важкій праці у школі (Коцюб., І, 1955, 326); В сиву давнину.. Словник української мови в 11 томах
піст — Піст, по́сту м. Постъ. Словник української мови Грінченка