ризниця

ри́зниця

1. Південна частина вівтаря, призначена для зберігання церковного посуду, богослужбових книг та одягу; дияконник; сосудохранильниця; захристія; паламарня; 2. див. одяг богослужбовий; 3. див. одяг престолу й жертовника

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ризниця — ри́зниця іменник жіночого роду приміщення при церкві для зберігання риз та іншого церковного майна Орфографічний словник української мови
  2. ризниця — -і, ж. Приміщення при церкві для зберігання риз та іншого церковного майна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ризниця — РИ́ЗНИЦЯ, і, ж. Приміщення при церкві для зберігання риз та іншого церковного майна. Балабуха оглядів церкву й ризницю й похвалив і .. нові образи, й ризницю (І. Нечуй-Левицький); Навіть під час богослужіння вмів [піп] викроїти невеличкий “антракт”, вийти в ризницю і промочити горло (Ю. Мельничук). Словник української мови у 20 томах
  4. ризниця — РИ́ЗНИЦЯ, і, ж. Приміщення при церкві для зберігання риз та іншого церковного майна. Балабуха оглядів церкву й ризницю й похвалив і.. нові образи, й ризницю (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. ризниця — (грец.) Службове приміщення у вівтарній частині християнського храму, призначене для зберігання риз та церковних коштовностей; те саме, що і дияконник. Подібно протезису входило до складу пастофорії, але являлось її південною частиною. Інколи... Архітектура і монументальне мистецтво
  6. ризниця — Ри́зниця, -ці ж. Ризница. Стор. II. 136. Словник української мови Грінченка