ризник
ри́зник
Церковнослужитель, обов'язком якого є доглядати ризницю та предмети, що в ній зберігаються: богослужбовий одяг, посуд, книги тощо
Джерело:
Словник церковно-обрядової термінології
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ризник — ри́зник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ризник — -а, ч. 1》 Те саме, що ризничий. 2》 Кравець, який шиє ризи (див. риза 1), 2)). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ризник — РИ́ЗНИК. Словник української мови у 20 томах
- ризник — Ри́зник, -ка м. 1) Ризничій, хранитель ризницы. 2) Шьющій церковныя облаченія. Словник української мови Грінченка